Криза медсестринства в Україні: чи врятує нова концепція?

Низька заробітна плата, відсутність належних умов праці, завантаженість рутинною роботою, приреченість на перебування «в тіні» лікаря, соціальна і професійна незахищеність, необхідність працювати за себе і за колег, яких катастрофічно не вистачає, - така доля українських сестер милосердя. Претендують вони на нову роль або вважають її фантазією романтиків? Хто допоможе їм піднятися на вищий щабель? І скільки кроків на шляху до сучасної моделі медсестринства в Україні?

І скільки кроків на шляху до сучасної моделі медсестринства в Україні

Зміна ролі медсестри в системі охорони здоров'я - ідея не нова. Це не просто данина моді чи питання престижу професії, це зміна концепції та усвідомлення суспільством того, що такий стан здоров'я, хто і як про нього повинен піклуватися. Мабуть, вже всі знають: здоров'я від медицини залежить лише на 10%, решта - в площині психології, екології, способу життя, соціально-економічних чинників, відчуття надії, перспектив життя і т. П. Але якщо розглядати медичний компонент, то в нашій країні переважає тотальне переконання щодо домінуючого місця в ній саме лікаря - так вважають пацієнти, медики. До того ж і сама система делегує йому більше функцій, вимагає більшої відповідальності, забуваючи при цьому, що життя хворого тільки на певний відсоток залежить від лікаря. Насправді життя - в руках всієї команди, яка працює з пацієнтом. Тому в даний час відбувається переосмислення частки відповідальності кожного з членів цієї команди, а отже і функцій, які повинні бути делеговані кожному з них. Пройшли часи, коли медичні сестри були «механічним додатком» до лікаря і виконували лише призначені ним маніпуляції.

Першими від такого «моделі» відмовилися в розвинених країнах Заходу. Порахували, скільки часу витрачає лікар на пацієнта, а скільки поруч з ним знаходиться медсестра, і зрозуміли: щось не так. Навіть з урахуванням психологічних аспектів виграє медсестра: вона проводить більше персоналізованих бесід з хворим, більше піклується про нього і, зрозуміло, викликає довіру. До того ж вона знаходиться в зоні так званого вечірнього комфорту з пацієнтом, коли людина хоче вилити душу і відчути підтримку інших. Під час таких розмов медсестра може «відкрити» моменти, близькі до істини, адже часто лікарі працюють з легендою «медична хвороба», навіть не усвідомлюючи цього. Особливо якщо людина хворіє на протязі тривалого часу і носить із собою товсту амбулаторну картку, на яку і «купується» лікар, не замислюючись, що перед ним вже змінена особистість зі своєю (і її сім'ї) новим життям під назвою «хвороба», а за ній - тривоги, страхи, депресії і т. п. до речі, у сестринської справи жіноче обличчя, а отже, рівень емпатичних зв'язку медсестри з пацієнтом значно вищий: вона реагує емоційно, пацієнтам навіть маніпуляції, що проводяться нею, здаються менш хворобливими. Так ось, всі ці аспекти і спонукають до зміни сучасної ролі медсестри, перерозподілу важливих функцій між нею і лікарем. Вони - партнери. Це ідеальний варіант співпраці, тобто медсестрі потрібно делегувати значно більше функцій, а саме: дискусію, участь в консиліумі, обході, встановлення медсестринського діагнозу та ін.

Можливо, комусь це здається фантастичним, але у мене була можливість поспостерігати за роботою медичних сестер в одній з провідних клінік Швейцарії, яким делеговано дійсно нечувані, як для наших медсестер, функції. У них є свій рада, а старша медсестра - не просто рівноцінний партнер головного лікаря: в деяких питаннях її слово або рішення більш вагомо! Там існують такі поняття, як невідкладна сестринська допомога, сестринська психотерапія, сестринський діагноз. Дуже активну діяльність проводить Асоціація медичних сестер США, зокрема видає навчальні посібники, організовує заходи, які допомагають медсестрам професійно вдосконалюватися, обмінюватися досвідом, обговорювати «внутрішні» проблеми.

Нам також потрібно переймати кращий світовий досвід в подібних питаннях - не на словах, а на ділі. Якщо вже заявляємо про потребу в медсестер нового типу, то і рівень їх підготовки повинен бути відповідним. Мало назвати медсестру бакалавром, її потрібно підготувати до нової ролі і новим функціям, адже все це передбачає принципово інше ставлення і вимоги до неї. Безперечно, і рівень оплати медсестри як повноцінного партнера лікаря повинен бути іншим.

Деякі вважають, що змінити місце медсестри - значить, перевести її з лікарні, наприклад, в відділення сестринського догляду або хоспіс, де вона отримає більшу самостійність. Але на цьому не можна ставити крапку в реформах! Адже ми знову відведемо медсестрам «почесне» місце на другому плані супроводу лікувального процесу. А вони повинні стати його повноцінними учасниками. Інакше немає ніякої різниці в тому, чи будуть вони бакалаврами, магістрами або фахівцями.

На жаль, наших медсестер ніхто не питає, яку роль вони хочуть виконувати і яку брати на себе відповідальність. Під час однієї зустрічі з колективом, де про свої медичні сестер розповідали колеги зі Швейцарії, наші медсестри відверто говорили: «Ми хочемо бачити себе повноцінними учасниками лікувального процесу, це піднімає престиж професії і змінює усвідомлення свого місця в ній». Думаю, в цьому - суть проблеми. Адже механічна робота сьогодні потрібна лише там, де немає передових технологій, новітнього обладнання. Але час не стоїть на місці. Вже існує техніка, обладнана комп'ютерними програмами, яка виконує надскладні операції. Що вже говорити про звичайних маніпуляціях, покладених на плечі медсестер! А ще вони перевантажені паперовою роботою (як і лікарі), так як в Україні ніяк не введуть електронну історію хвороби і єдину медичну електронну базу для всієї країни. Хоча, наприклад, в Казахстані це вже зробили і забули, а ми все плануємо. Тому, дійсно, потрібно не просто «довантажувати» медсестер новими функціями, а принципово переглянути їх згідно зі світовими зразками. Тобто прописати, які з них будуть розширені, а які зменшені або скасовані, і зафіксувати все це у відповідних нормативних документах.

Втім, для переходу на нову модель медсестринства цього недостатньо. Потрібен системний і комплексний підхід до реформ. Почати слід з напрацювання концепції розвитку медсестринства, з перспективами на найближчі 10 років. Нічого вигадувати не потрібно - досить звернутися до світового досвіду. Під концепцію повинна бути розроблена відповідна програма, юридична база змін, тоді можна очікувати руху вперед. Все інше - ручний режим управління і жодним чином не системний підхід до визначення нового місця і ролі медсестер в системі охорони здоров'я. Запитайте будь-якого головного лікаря, який він бачить цю роль і що очікує від медичної сестри з вищою освітою. Ви не отримаєте не тільки обґрунтованого, а й взагалі відповіді як такої. Тоді навіщо ми вихвалявся, що вчимо медсестер-бакалаврів? Показати, що крокуємо в ногу з Європою? Можливо, формально ми в чомусь і наслідуємо світовим стандартам, але вони не імплементуються в реалії вітчизняної медицини. Однак починати потрібно. Нехай і з формальностей, з обговорення питань. З ініціатив медсестринських колективів, асоціацій. Вони також повинні активно долучатися до організації конгресів, симпозіумів, на яких будуть піднімати питання і вирішувати згадані проблеми. На Заході, який ми так часто ставимо в приклад, подібні форуми проводять традиційно. За гідне місце в системі потрібно боротися. Де ініціативи українського медсестринства? Нехай збираються, звертаються до Міністерства, Уряд, Верховну Раду, викладають своє бачення проблем, висувають ідеї щодо загальної концепції, адже в їхньому середовищі вже утворилася критична маса людей з вищою освітою, які можуть істотно впливати на систему охорони здоров'я. Іншого виходу немає.

Кваліфікація медичних кадрів, їх професійна придатність - визначальні чинники функціонування медицини та ефективного реформування галузі. Тому хочу проаналізувати деякі аспекти медичної освіти, яке знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні Міністерства охорони здоров'я України. «Знаходиться», але, схоже, не є пріоритетом в його діяльності. Багаторічний досвід управління медичним коледжем дає мені право висловити актуальні, на мій погляд, думки «проти течії».

Перш за все хотів би торкнутися деякі проблемні питання прийнятого в 2014 році Закону України «Про вищу освіту» (далі - Закон), які не піддаються логічному поясненню. Зокрема в прикінцевих та перехідних положеннях Закону передбачено, що в майбутньому нинішні дипломи молодших медичних спеціалістів будуть прирівнюватися до дипломів молодших бакалаврів. Постає логічне запитання: як їх можна прирівняти, якщо сьогодні молодший медичний фахівець вчиться на базі повної загальної середньої освіти 3 роки (180 кредитів ЕСТS), а майбутній молодший бакалавр - 1,5-2 року (90-120 кредитів ЕСТS)? З іншого боку, Закон залишає в системі освіти освітньо-кваліфікаційні рівні «молодший спеціаліст» (професійно-технічна освіта) і «молодший бакалавр» (вищу освіту, короткий цикл), які вже не рівнозначні. Хто може аргументовано пояснити цю недоречність? І з якою метою залишають молодшого спеціаліста, якщо в системі освіти немає фахівця?

Незрозуміло, що перешкоджало розробникам Закону зафіксувати в документі положення про те, що вища освіта починається з бакалавра, а молодший бакалавр автоматично замінює нинішнього молодшого фахівця і заповнює нішу так званого доуніверситетської освіти? Зрозуміло: терміни навчання молодшого бакалавра ще потрібно «дотягнути» (збільшити) до термінів навчання молодшого спеціаліста. І тоді все стане на свої місця: навчання на здобуття звання магістра медичного буде здійснюватися не на базі повної загальної середньої освіти, як прописано в Законі, а на базі освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший бакалавр». В кінцевому підсумку, якщо комусь вже дуже хочеться, можна залишити підготовку на базі як освітньо-кваліфікаційної категорії «молодший бакалавр» в скорочені терміни, так і повної загальної середньої освіти. Тоді всім стане зрозуміло: професійна якість магістрів медичних, які вже отримали освітню категорію молодшого бакалавра, істотно вище, ніж тих, хто вчиться на магістра на базі одинадцяти класів.

Ні переконливою впевненості в тому, що в процесі розробки і підготовки Закону просвітницький підрозділ Міністерства охорони здоров'я активно співпрацювало з Міністерством освіти і науки та профільним Комітетом Верховної Ради. Можливо, поважні медичні чиновники, що піклуються про медичну освіту, навіть не ознайомилися з текстом Закону? Інакше як пояснити твердження МОЗ так званого «Рішення наради керівників медичних (фармацевтичних) училищ, коледжів, інститутів медсестринства« Створення нових спеціальностей »і актуальні питання підготовки фахівців галузі знань« Охорона здоров'я »(м Житомир, 26 листопада 2015 року)». Чи не станемо коментувати незрозуміле назва цього документа, звернемо увагу на його зміст. У п. 3 цього рішення заплановано розробити і ввести до 1 вересня 2016 року стандарти вищої освіти для спеціалізацій, зокрема «Сестринської справи» (молодший бакалавр). Того самого молодшого бакалавра, який навчатиметься від 1 року до півтора років - менше, ніж нинішня медична сестра-молодший спеціаліст! Дозвольте запитати, яке професійне призначення такого фахівця? Де його «виробнича ніша» в системі охорони здоров'я? Схоже, при таких термінах навчання її і не буде. По крайней мере, відповіді на це питання немає. Зате вже є пропозиція (задеклароване в п. 7 згаданого рішення) розробити нову редакцію наказу МОЗ України про підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших бакалаврів. З іншого боку, у вітчизняній системі охорони здоров'я досі користуються застарілим Наказом МОЗ України від 07.09.1993 р №198 «Про підвищення кваліфікації молодших спеціалістів з медичною та фармацевтичною освітою».

Такого ж «віку» ще один безнадійно застарілий Наказ від 25.12.1992 р №195, яким затверджено Перелік вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю. Дивує, наприклад, надане акушеркам дозвіл працювати на посадах «медичних сестер всіх найменувань». Але акушерка вчиться на півроку менше і вивчає інші, ніж належить медсестрі, дисципліни!

Не можна вважати прийнятною ситуацію, коли майбутні медичні сестри, переможці всеукраїнських конкурсів фахової майстерності (скажімо, перші 3-6 місць) за фахом, виразимося сучасною термінологією, «Медсестринство» не мають можливості продовжити навчання за держзамовленням у медичних університетах за скороченими термінами. Мені можуть заперечити: вони мають право продовжити навчання за програмою медсестринського бакалаврату. Так, але якщо задекларовано право медсестер на отримання лікарської професії за скороченими термінами на контрактній основі, чому кращі з них не можуть отримати відповідну освіту за державним замовленням? Тим більше, якщо університет (наприклад в Івано-Франківську) не має бакалаврату за спеціальністю «Сестринська справа» і готує тільки молодших спеціалістів?

Наказом МОЗ України від 09.11.2015 р №733 створена координаційна і робочі групи для формування переліку спеціальностей і пропозицій по стандартам вищої освіти в галузі знань «Охорона здоров'я». Було б добре, якщо б робочі групи не повторювали грубих помилок, допущених в минулому. Наприклад, професійна підготовка медичних кадрів, зокрема нинішніх молодших медичних спеціалістів, неможлива без вдосконалених навчальних планів і програм. На жаль, зразкові навчальні плани для підготовки молодших медичних спеціалістів, які вступили в силу з 1 вересня 2011 року, абсолютно неусовершенствованни. Ось порівняємо приблизний навчальний план спеціальності 5.12010102 «Сестринська справа» з відповідним планом підготовки медичних сестер-бакалаврів (на базі повної загальної середньої освіти) в сусідній Польщі. Терміни навчання цих фахівців в обох державах однакові (3 роки), але в нашій країні виділено значно більше годин на підготовку медсестер. До того ж наші медсестри вивчають майже на третину більше дисциплін. В Україні вдвічі більше часу відведено і на так звану поза аудиторну самостійну роботу студента, що невиправдано, адже, крім цього, він повинен виконати ще й іншу, вагому за обсягом часу, домашню роботу по аудиторного навчального плану.

На відміну від польських медсестер їх українські колеги вивчають таку дивну дисципліну, як «Ріст і розвиток людини», а ще «Історію медицини і медсестринства» (ця дисципліна могла б бути розділом «Основ медсестринства»), «анестезіології та реаніматології» (більш логічно було б - «Анестезіологія та інтенсивна терапія»), «Мікробіологія» (в Польщі - «Мікробіологія і паразитології»). Аналіз навчальної програми сусідів «Громадське здоров'я» (в Україні - «Громадське здоров'я і громадське медсестринство») свідчить, що уявлення про зміст цієї дисципліни наших укладачів програм значно відрізняється від загальноприйнятого в Європі. У польському переліку немає навчальної дисципліни «Медсестринство в сімейній медицині», тому що всі клінічні навчальні дисципліни там побудовані так, щоб майбутня медична сестра могла працювати в системі загальної практики-сімейної медицини. У наших сусідів клінічні дисципліни називаються так: «Хірургія і медсестринство в хірургії», «Неврологія і медсестринство в неврології», а в Україні - «Медсестринство в хірургії», «Медсестринство в неврології» і т. П. Як можна вивчати, скажімо, «Медсестринство в психіатрії», не маючи уявлення про те, що таке «Психіатрія»? В навчальних планах сусідів знаходимо такі дисципліни, як «Педагогіка», «Дієтетика», «Радіологія». Порівняння можна продовжити. На жаль, переваги в якості і досконало програм і навчальних планів - не в нашу сторону.

Ще одна проблема. Нещодавно Керівники Вищих медичний (фармацевтичних) Навчальних Закладів та закладів післядипломної освіти получил план прийому студентів на 2016/2017 навчальний рік, узгодженням МОЗ України (за ОБСЯГИ державного замовлення). Кожен, хто забажає, може легко переконатися: міністерське «узгодження» не враховує рівня укомплектованості адміністративних територій молодшими медичними спеціалістами. У деяких областях, де він перевищує 110%, спостерігаємо навіть «узгоджене» збільшення обсягу держзамовлення, в порівнянні з попереднім роком. Зате МОЗ повинно було врахувати дію Постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 р №1024, яким затверджено новий граничний норматив забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками - 60 на 10 тис. Населення (замість 80-ти). Адже практична реалізація Постанови автоматично призведе до вивільнення медичних працівників. Питання: кому потрібна така, з дозволу сказати, узгодження?

І на завершення. Багато проблем у медичній галузі можна було б успішно вирішити, якби виробничі наради керівників, зокрема директорів медичних коледжів та училищ, проводилися не для «галочки», а з метою широкого обговорення наболілих питань, створення робочих груп для аналізу і узагальнення пропозицій і зауважень до проектів їх рішень. Тоді приймалися б найоптимальніші рішення, необхідні для розвитку і реформування медичної освіти та практичної медицини. На жаль, такого рівня усвідомлення істини ми ще не досягли ...

Якщо говорити в цілому, істотне збільшення чисельності студентського контингенту в вищих медичних навчальних закладах протягом останніх десятиліть на тлі погіршення демографічної ситуації в державі, зокрема зниження показників народжуваності, негативно вплинуло на якість підготовки медичних кадрів. Не останню роль в зниженні якісних показників зіграла і значна частина контрактної форми навчання (у багатьох закладах - понад 50% студентського контингенту), перманентний економічна криза, відсутність оптимальних кар'єрних перспектив, низька заробітна плата, зрівнялівка в оплаті праці та т. Д.

Переконаний, що якісні параметри медичної освіти можна поліпшити шляхом удосконалення цілісних об'єктивних критеріїв діагностики рівня знань, практичних навичок і умінь під час навчального процесу і ефективної оптимізації чисельності студентського контингенту та реалізації зрозумілого ступеневого освіти: медичний коледж - медичний університет.

Вирішення кадрового питання неможливо без впровадження на державотворчому, в тому числі і просвітницькому, просторі Концепції чотирьох рівнів духовного розвитку людини. Погодьтеся, невдачі молодої української держави за останню чверть століття обумовлені переважанням людей посереднього рівня розвитку здібностей (2-й рівень) на всіх ієрархічних щаблях державного управління. Адже пріоритетом для посереднього людини є матеріальне задоволення так званих особистих потреб, а для особистості (3-й рівень) - суспільне благо, переважання духовного над матеріальним. Виховання особистостей виведе Україну в коло найрозвиненіших країн світу. І це повинно стати ключовим завданням гуманітарної політики держави. В кінцевому підсумку навіть наявність дипломів про вищу освіту, наукових ступенів і звань, досконале володіння іноземними мовами не гарантують, що людина є особистістю. З іншого боку, навіть найдосконаліші законодавчі та нормативно-правові акти зусиллями посередніх людей перетворюються в абсолютно неефективні. Висока концентрація пересічних людей серед викладачів і вчителів, зокрема і в медичних навчальних закладах, дуже небезпечна: посередність, як правило, виховує (вчить, формує) собі подібних. В кінцевому підсумку такі люди не здатні запропонувати досконалу законодавчу базу, приймати адекватні рішення в інтересах суспільства. Як то кажуть, коло замкнулося. Два місяці тому я направив в МОЗ України лист, в якому проаналізував найболючіші проблеми медичної освіти. Прикро, що відповіді досі не отримав.

На жаль, роль медичної сестри в Україні до сих пір зводиться до виконання обов'язків асистента лікаря - і пацієнти, і лікарі сприймають її здебільшого як сестру милосердя, а це зумовлює низький соціальний статус наших медичних сестер і зовсім не сприяє їх мотивації до самовдосконалення. Зате в розвинених країнах світу цим фахівцям вже давно делегують частину обов'язків лікарів: вони встановлюють медсестринські діагнози, співпрацюють з лікарем в питаннях тактики ведення пацієнта, виконують важливі процедури (80% роботи з хворим в провідних клініках світу виконують медсестри). Це допомагає розвантажити лікаря, дає йому можливість зосередитися на більш складних моментах. Вторинна роль медсестер у вітчизняній системі охорони здоров'я в значній мірі обумовлена ​​незавершеністю ступенів медсестринської освіти. Щоб зрозуміти, в чому проблема, варто звернутися до досвіду передових зарубіжних країн, зокрема США, де медсестринська освіта вважається одним з найкращих за якістю і ефективності. Цього вдалося досягти завдяки його ступінчастості, особливій структурі кожного освітнього ланки і системі допуску до складання ліцензованого іспиту з медсестринства.

Підготовка медичних сестер (молодших спеціалістів, бакалаврів і магістрів) в Україні не узгоджена зі змістом їх практичної діяльності. Недостатньо розроблена нормативно-правова база, яка виділяла б цю професію як самостійну, в сфері медсестринства не визначені статуси освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра і магістра. Для розширення ролі медичної сестри, більш раціонального використання її праці, повноцінного функціонування в сучасних умовах потрібно, спираючись на світовий досвід, чітко визначити функціональні обов'язки медичних сестер-молодших спеціалістів, медичних сестер-бакалаврів і медичних сестер-магістрів. На мою думку, відповідність спеціальностей, спеціалізацій та кваліфікацій в галузі знань «Охорона здоров'я» за ступенями вищої освіти має бути погоджено з Класифікатором професій ДК 003: 2010, Україна і до Кваліфікаційного довідника посад, а саме до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я. Ці документи повинні також узгоджуватися з міжнародним класифікатором професій The International Standard Classification of Occupations, 1988 (ISCO-88).

З метою мотивації медичних сестер до подальшого отримання вищих рівнів медсестринської освіти необхідно змінити підхід до оплати їх праці, а також ввести диференціацію заробітної плати для медичних сестер-молодших спеціалістів, медичних сестер-бакалаврів і медичних сестер-магістрів.

Чи не найбільш слабкою ланкою є забезпечення навчального процесу в коледжах науковими кадрами. Згідно з міжнародними стандартами медсестер повинні вчити не кандидати і доктора медичних наук (лікарі), а медичні сестри з науковими ступенями. Тому в Україні має бути введена медсестринська магістратура, яка надає можливість отримання повної вищої медсестринської освіти медсестри-педагога, медсестри-керівника високого рангу, медсестри-вченого, а також налагоджена захист дисертацій з медсестринства і впорядкована система оплати праці вчених в медичних коледжах і університетах.

У країні вже затверджена державна програма реформування медсестринства, згідно з якою розроблена освітня програма «Стандарт вищої освіти України з підготовки магістра-медсестри з вищою освітою».

Однак на сьогодні ряд факторів - правових, організаційно-управлінських - об'єктивно перешкоджають успішному реформуванню медсестринства. Зокрема у нас практично немає організаторів сестринської справи, які володіють сучасними методами менеджменту та маркетингу, здатних проводити експертизу якості та ефективності медсестринської допомоги в селах і містах. Низькою є укомплектованість галузі організаторами медсестринської справи з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра (часто їх призначають на посади, які повинні укомплектовуватися медсестрами-молодшими спеціалістами і бакалаврами). Мають місце високі показники роботи медсестер за сумісництвом, недиференційована навантаження, а відповідно і оплата праці фахівців за різними рівнями освіти (наприклад, старшої медсестри із середньою спеціальною та вищою медсестринської освіти). Тобто через відсутність відповідної законодавчої бази і вкрай обмеженого переліку посад для медсестер з вищою освітою питання їх працевлаштування остаточно не вирішене. Практично відсутня моральна і матеріальна зацікавленість медичних сестер в удосконаленні професійних знань і навичок, зате молоді фахівці стикаються з масою проблем під час працевлаштування та адаптації на робочому місці. У світі медичні сестри з вищим рівнем медсестринської освіти (магістр, доктор філософії) виконують не тільки суто медсестринські обов'язки, а й займають посади менеджерів лікувальних установ, проводять науково-дослідну роботу з питань медсестринства, здійснюють професійну педагогічну діяльність у вищих медичних навчальних закладах.

Безперечно, процес реформування медичної освіти в Україні позначений певними позитивними явищами: в суспільстві зламані усталені стереотипи про роль медсестри в комплексі лікувально-діагностичних, профілактичних, реабілітаційних та медико-соціальних заходів, переосмислюється практична роль медсестри-лідера (магістра), інший вид придбала колегіальна узгодженість роботи таких фахівців, змінилися стандарти їх професійної поведінки, обсяги і методи роботи і т. п. у той же час реформи в цій сфері акту ізіровалі ряд проблем. Щоб їх вирішити в перспективі, необхідно ретельніше вивчити світовий досвід підготовки фахівців в медичних коледжах і апробувати прогресивні форми роботи на практиці. У розвинених країнах права, обов'язки та професійні функції медичної сестри значно ширше передбачених вітчизняним законодавством. Там медсестра - не помічник лікаря, а його партнер.

Взагалі, я поділяю досить справедлива думка моїх колег про те, що медична реформа в Україні повинна була б стартувати саме з змін в організації праці медсестер. Адже первинна допомога, власне, починається саме з медсестри - вона не тільки надає першу допомогу хворому, проводить маніпуляції і процедури, цілодобово чергує біля пацієнта, але і десь, особливо в сільській місцевості, замінює лікаря. Ми постійно говоримо про наближення медичної допомоги до населення, про її доступності та якості - хто, як не медична сестра, найближче до хворого ?!

Если ви нашли помилки, віділіть фрагмент тексту та натісніть Ctrl + Enter.

Претендують вони на нову роль або вважають її фантазією романтиків?
Хто допоможе їм піднятися на вищий щабель?
І скільки кроків на шляху до сучасної моделі медсестринства в Україні?
Тоді навіщо ми вихвалявся, що вчимо медсестер-бакалаврів?
Показати, що крокуємо в ногу з Європою?
Де ініціативи українського медсестринства?
Хто може аргументовано пояснити цю недоречність?
І з якою метою залишають молодшого спеціаліста, якщо в системі освіти немає фахівця?
Гражданский противогаз ГП-7Б
Противогаз ГП-7Б гражданский предназначен для защиты органов дыхания от отравляющих веществ, биологических аэрозолей, от широкого спектра аварийно химически опасных веществ, радиоизотопов

Fallout 4 Противогаз На Карте
Плагины и моды для Fallout 4 - Каталог модов. Мод улучшает частицы от стрельбы, взрывов и огня в Fallout 4. 19 151статья в Убежище. Добавить новую страницу. Противогаз-маска Править. Бриджуэй Траст

Бирка на противогазную сумку образец
Главная » Разное » Бирка на противогазную сумку образец Cincinnati, ohio national institute for occupational safety and health, 1987. В нижней части коробки старенького эталона располагается активированный

Противогазы - Информация о сайте
Противогаз — средство защиты органов дыхания, также бывают противогазы, обеспечивающие защиту зрения и лица. Защитные свойства противогазов различаются по типу защиты: фильтрующие  — от конкретных

Бирка На Противогаз Образец
Бирка на противогаз образец. Сумка с противогазом ставится биркой наружу. На сумки для противогазов, а также на чехлы для перчаток и плащей оп-1м, размером 3х5 см данный размер строго соблюдается, пришивают

О порядке проверок и замене фильтрующих противогазов при регулярном и длительном их применении
Распечатать Вопрос: На сайте компаний, выпускающих противогазы, указывается информация, что фильтрующие противогазы ГП-7 подлежат технической проверке не более 8 раз. А нормативного подтверждения

О ПРОТИВОГАЗЕ Противогаз надевается на голову солдата для
О ПРОТИВОГАЗЕ: Противогаз надевается на голову солдата для устрашения противника и подавления его боевого духа. Сами посудите: сидит противник в окопе, чай мешает ложечкой, никого не трогает. Вдруг сверху

Кто изобрел противогаз? Что повлияло на изобретение противогаза в России
До сих пор не известно, кто изобрел противогаз. Единого мнения по данному вопросу не существует. Их примитивные прототипы применялись еще в Средние века, когда врачи использовали специальные маски с длинными

Конструкция и принцип работы устройства противогаза
Начиная со школьной скамьи, каждый человек хотя бы приблизительно был знаком с противогазом. Аппарат был впервые применен в 1915 году во время боевых действий — тогда один из противников применил химическое

ОМЧС Резерв - Информационно-консультативный центр - Проверка противогазов
В соответствии с Федеральными законами №28-ФЗ «О гражданской обороне» и №68-ФЗ «О защите населения и территорий от чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера» все население страны должно