Міжнародні стратегічні альянси підприємств як форма розвитку економічних відносин Росії і Заходу - Сучасна Росія

В останній третині ХХ ст. процес технологічних нововведень рішуче переступив межі окремо взятих держав і фактично придбав наднаціональний характер. Наслідки цього спостерігаються сьогодні у всіх без винятку індустріально розвинених країнах, в тому числі і в Росії.

Глобалізація технологічного розвитку неминуче веде до загострення межфирменной конкуренції. В результаті промислові компанії і підприємства різних країн світу змушені орієнтуватися при організації виробництва на кращі технічні рішення, пристосовуючи їх до умов і потреб локальних ринків. Це створює потужні стимули для торгівлі технологіями і поглиблення міжнародної науково-технічної кооперації на принципах стратегічного партнерства в рамках неформально складаються олігопольних угруповань, що мають спільні економічні інтереси.

Включаючись через такі партнерства в міжнародний поділ праці, підприємства з країн з перехідною економікою зміцнюють свої позиції на внутрішньому ринку і можуть знизити вхідні бар'єри для продукції, що випускається на зовнішніх, більш конкурентних ринках. Не менш зацікавлені сьогодні в подібній кооперації та промислові компанії індустріально розвинених країн, що виступають на світовому ринку в якості основних конкурентів. Все це сприяє як найшвидшому задоволенню формуються під впливом технологічного прогресу нових потреб населення, так і підвищенню ефективності використання наявних суспільних ресурсів, а в кінцевому рахунку веде до підвищення темпів економічного зростання в багатьох країнах.

Слід очікувати, що в ХХІ ст. процес виробничої і технологічної інтеграції буде йти ще більш високими темпами і перетвориться з стійку тенденцію до глобального економічного явленіе.Ето відбудеться під впливом багатьох причин, серед яких на передньому плані знаходяться:

  1. формування глобального фінансового і фондового ринків;
  2. загострення міжнародної конкуренції та посилення її глобального характеру;
  3. розширення економічної діяльності транснаціональних корпорацій;
  4. вдосконалення і подальший розвиток засобів зв'язку, в тому числі на основі створення глобальної мережі Інтернет, застосування оптоволоконних ліній та запуску спеціальних штучних супутників Землі;
  5. виснаження природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища.

Наявність необхідних технологічних можливостей для швидкого переміщення потоків капіталу, економічної і науково-технічної інформації в режимі реального часу в поєднанні з наявними в різних регіонах людськими ресурсами призведе до концентрації інвестицій в найбільш перспективних з економічної точки зору напрямках, прискоренню впровадження нових радикальних нововведень і тим самим підвищення темпів економічного зростання в цілому.

Разом з тим, криза 1997-1998 рр. на фондових і валютних біржах країн Південно-Східної Азії, перекинулася потім на Росію і ряд країн Латинської Америки, свідчить про те, що високий ступінь інтеграції світової економіки не є міцною гарантією для сталого розвитку в довгостроковій перспективі. Не можна a priori виключити в майбутньому негативний вплив на всю сферу НДДКР, і особливо наукомісткий бізнес, незначних (і навіть часом випадкових), локальних збурень глобального ринку капіталів.

Певний запас міцності міжнародному технологічному партнерству надають відносно нові форми організації такого співробітництва, що виразно проявилися в 90-х рр. Важливе місце серед них займають пряме фінансування наукових досліджень і розробок в зарубіжних наукових центрах і розвиток міжнародної виробничої і науково-технічної кооперації на основі формування стратегічних альянсів.

Останні означають таку форму організації науково-технічної кооперації між промисловими компаніями різних країн, при якій всі беруть участь партнери відповідають таким основним вимогам: 1) вносять свій внесок в отримання нових наукових і технологічних знань в рамках обраної для співпраці області або здійснюють обмін вже наявними у них технологіями; 2) поділяють між собою всі вигоди від подібного співробітництва і користуються правом контролю за його здійсненням; 3) зберігають при цьому свою повну самостійність і незалежність, отримуючи від партнерів тільки те, в чому відчувають актуальну потребу.

На доконкурентних стадіях спільного освоєння нових продуктів або технологій переважають стратегічні альянси, націлені на проведення НДДКР. На більш пізніх конкурентних стадіях можливі також виробничі і маркетингові альянси.

До середини 90-х рр. в світі налічувалося понад 10 тис. міжнародних стратегічних технологічних альянсів. Понад чверть з них було пов'язано з мікроелектронікою, обчислювальною технікою, автоматизацією промислового виробництва і технологіями телекомунікацій. Альянси активно використовуються також в галузі біотехнології і нових матеріалів. Згідно з оцінкою фахівців фірми "Буз, Аллен енд Хемілтон", на частку виробничих альянсів доводиться 18% всіх доходів найбільших американських компаній.

Виникає питання, якою мірою процес глобалізації технологічного розвитку зачіпає російські промислові підприємства. Існуюча статистика наводить на думку про те, що принаймні в середині 90-х рр. російські промислові підприємства в цілому перебували на периферії процесу міжнародної технологічної інтеграції.

Однак не можна не помітити, що в останні роки в цьому напрямку стали відбуватися певні зрушення. Наприклад, до липня 1998 року російські наукові організації і підприємства брали участь в здійсненні 26 проектів західноєвропейської програми "Еврика". Успішно доставлений на навколоземну орбіту в листопаді 1998 р функціональний вантажний блок "Зоря" для нової міжнародної космічної станції, яка стане до 2004 основним центром міжнародного співробітництва по освоєнню космічного простору. Але найпомітніші зміни відбувалися в 90-х рр. у вітчизняній харчової та автомобільної промисловості, а також в телекомунікаційній сфері.

Майбутнє Росії, СНД і євразійської цілівізаціі
Матеріали ХУ Міждисциплінарної дискусії
А.А.Дагаев


В останній третині ХХ ст