Дослідження Авара про реальне зростання ВВП за вирахуванням державного боргу

У своєму новаторському дослідженні Awara Group показує, що протягом багатьох років приріст реального, за мінусом накопичених запозичень, ВВП в західних країнах була негативною протягом багатьох років. І тільки за рахунок масованого збільшення боргового навантаження вони змогли приховати реальний стан справ і відстрочити наступ неминучого краху економік цих країн. Як показує дослідження, реальний ВВП в цих країнах приховує значні збитки. Якщо відняти від цього показника накопичений борг, ми отримаємо показник Реального-ВВП-за-вирахуванням-боргу.

Мораль цього дослідження полягає в тому, щоб продемонструвати, що показники зростання ВВП як такі майже нічого не говорять про динаміку економіки, якщо в той же час не аналізувати питання - яка частина цього зростання стали можливою завдяки новим запозиченням.

Ключове завдання цього дослідження - виявити реальне зростання ВВП після врахування ефекту зростання національної економіки через зростання державного боргу. В даний час існує міцно усталена практика коригувати показники ВВП відповідно до показників інфляції, у результаті чого визначається так званий «реальне зростання ВВП». З огляду на цю обставину, буде цілком природно також застосовувати цей метод, в коригуванні показників зростання ВВП, очищеного від впливу приросту нових запозичень, що має дати в підсумку показники «зростання реального ВВП за вирахуванням боргу». Ми вважаємо, що дослідження можна назвати новаторським, так як нам невідомо, піднімали економісти коли-небудь це питання. Також нам невідомо, чи обговорювалася коли-небудь ця проблема серед вчених і аналітиків. Очевидно, що проблема державних запозичень широко обговорюється, але тут ми ведемо мову про корекцію ВВП за рахунок відрахування державного боргу.

Дослідження виявило, що західні країни втратили здатність забезпечувати зростання своїх економік. Все, що у них залишилося, - це здатність нарощувати борги. За рахунок масованого накопичення нових боргів вони здатні створювати видимість млявого зростання, або завислого біля нульової позначки.

Якби всі ці величезні запозичення прямували на інвестиції, то нічого поганого в цьому не було б. Однак це не так - отримані кошти спрямовуються на покриття збитків національних економіках, і, по суті, витрачаються на підтримку рівня споживання, який ці країни в дійсності собі дозволити не можуть. Західні країни поводяться як спадкоємці аристократичного стану в XIX столітті, рік за роком займаючи кошти в борг, щоб забезпечити собі колишній спосіб життя, тоді як їх стан безжально виснажується. Рано чи пізно аристократ-марнотрат буде змушений зіткнутися з реальністю: розпродати залишилися в нього майно, щоб покрити вимоги кредиторів, а також підшукати собі житло по кишені і тугіше затягнути пояс. Так неминуче європейські країни і США будуть змушені знизити надмірний рівень споживання. Але поки вони відкладають момент остаточний розрахунку за новими боргами, немов алкоголік, який, вставши вранці, першою справою тягнеться за пляшкою, щоб відстрочити момент протверезіння. У випадку з ЄС і США мова йде про боргову пиятики протяжністю в десятиліття.

За останнє десятиліття ситуація ускладнилася, але драматичний поворот до гіршого - або правильніше сказати - до катастрофи, стався на початку світової фінансової кризи 2008 р На графіку 1 відображені шокуючі показники, що характеризують фактичний обвал економіки західних країн в 2009 - 2013 роки. На ньому зображений приріст реального ВВП за вирахуванням приросту боргу (після вирахування показника зростання державного боргу з показника ВВП). Якщо відняти борги, то ми побачимо реальний масштаб обвалу економіки Іспанії - -56,3%, це страхітливий показник. Якщо ж використовувати загальноприйняту офіційну методику розрахунку темпів приросту ВВП (за вирахуванням приросту боргу), то виходить всього лише 6,7%. Відповідні показники для країн єврозони в цілому складають -27,2% для показника ВВП (з поправкою на борг) і тільки -0,2% згідно з офіційною методикою розрахунку темпів приросту ВВП. За результатами даного дослідження можна прийти до висновків, що навіть в Німеччині склалася дивно катастрофічна ситуація: темпи приросту ВВП за вирахуванням боргу становлять 16,6% в порівнянні з офіційним показником темпів приросту ВВП -0,7%. У дослідженні наводиться порівняння показників обтяжених боргами країн з аналогічним показниками розсудливою у фінансовому відношенні Росії. Можна зробити висновок, що за той же період Росія змогла збільшити темпи приросту реального ВВП за вирахуванням боргу до рівня 28,5% при офіційному показнику темпів приросту ВВП 5,7%.

На графіку 2 відображена динаміка темпів приросту реального ВВП в різних країнах за 2005 - 2013 роки. Як видно з графіка, за цей період Росія змогла забезпечити приріст реального ВВП, тоді як західні країни все глибше і глибше занурювалися в борги. За період 2005 - 2013 рр. акумульований зростання економіки Росії склав 147%, тоді як акумульовані збитки західних країн зросли з 16,5% (Німеччина) до 58% (США). У випадку з Росією показник темпів приросту реального ВВП за вирахуванням запозичень також коригується, щоб внести поправку на помилку в обчисленні, пов'язану із застосуванням Росстатом неправильного дефлятора ВВП. Ми вже обговорювали систематичну недооцінку темпів приросту ВВП Росії через використання неправильного дефлятора ВВП в дослідженні Awara «Вплив податкових реформ Путіна за період 2000 - 2012 рр. на зміну надходжень до консолідованого бюджету і ВВП »:

На графіку 3 наочно показана різниця в динаміці економічного розвитку Росії (реальний ВВП за вирахуванням приросту боргу), США і країн єврозони.

На графіку 4 показано, наскільки акумулювання боргу в західних країнах перевищує офіційний показник темпів приросту ВВП. За період 2004 - 2013 рр. безумовним лідером в зростанні боргового тягаря стали США - 9,8 трлн дол США (7 трлн євро, як показано на графіку). За цей період зростання державного боргу в США перевищило зростання ВВП в 5 разів (500%). На графіку 5 це показано шляхом порівняння співвідношення між темпами зростання боргу і темпами приросту ВВП.

Порівняння темпів зростання боргу по відношенню до темпів приросту ВВП показує, що у Великобританії, країни, яка накопичила найбільший новий борг по відношенню до приросту ВВП, співвідношення розміру нового боргу до показника приросту ВВП становить 9 до 1. Іншими словами, розмір нового боргу Великобританії становить 900% від приросту ВВП. Але і для інших західних країн, в меншій мірі для Німеччини, що стали предметом нашого дослідження, знаходяться у важкому становищі, тоді як зростання боргу в Росії складає всього лише невелику частку від приросту ВВП.

Як показує проведений нами аналіз, на відміну від економіки західних країн, навіть за цими показниками зростання економіки Росії є досить здоровим і не обумовлений зростанням боргу. Насправді Росія демонструє відчутно позитивне співвідношення цих показників: темпи приросту ВВП перевищили темпи зростання боргу в 14 разів (1400%). Вражаюче. Цей показник вражає ще більше, якщо порівняти його з аналогічним показником західних країн, що занурилися в безодню нових боргів.

Ситуація в невеликих країнах ЄС, таких як Фінляндія, також виглядає гнітюче. Хоча Фінляндія і користується репутацією більш благополучній у фінансовому відношенні країни в порівнянні з більшістю країн ЄС, в дійсності ситуація в Фінляндії не краща. Ця репутація відноситься до періоду до 2008 року, а після розпочатого в 2008 р фінансової кризи витрати уряду Фінляндії вийшли з-під контролю. Протягом 5 років з моменту початку кризи, Фінляндія додала в середньому по 10 мільярдів Євро запозичень щороку, тобто 50 мільярдів Євро за всі ці роки в цілому (графік 6). Співвідношення зростання боргу до зростання ВВП склало 600% в той же період (графік 7). Що привело до негативного акумулювати зростання ВВП за вирахуванням боргу -30,5% в період з 2009 по 2013 роки (графік 8).

Вищевказані показники коригуються з урахуванням впливу величини державного боргу (сукупного державного боргу), але ситуація виглядає ще більш страхітливою, якщо ми візьмемо до уваги ефект впливу приватних запозичень на показники ВВП. Нові борги корпорацій і домогосподарств, як мінімум, подвоїли приватні запозичення в більшості західних країн, починаючи з 1996 року (графік 9). Динаміка зростання боргів приватних домогосподарств слід в тому ж напрямку, але мабуть вирівнялася в останні роки, так як рівень боргів досяг взагалі максимально допустимих меж (графік 10).

У свій аналіз ми не включили Японію і Китай через складнощі, пов'язаних з пошуком надійних статистичних даних. Ми зіткнулися з проблемою часткової інформації, яка не охоплюють всі відповідні періоди, проблемою непорівнянності даних за вибірками, які ми вивчали, а також проблемою неточності при перерахунку вхідних даних в євро. (Впевнені, що великі дослідницькі фірми можуть подолати ці проблеми, для чого наших ресурсів виявилося недостатньо.) Ми шкодуємо, що нам довелося виключити Китай і Японію з цього звіту, тому що Японія - це країна, більше з найпроблемнішим приростом ВВП за рахунок збільшення боргу. Співвідношення її державного боргу до ВВП перевищує 200%, і тому її приклад був би показовим для наших цілей.

По суті, Японія живе не посредствам з початку 1990-х рр. Однак при цьому деякі з найбільш ірраціональних західних аналітиків прагнуть представити Японію прикладом для наслідування, стверджуючи, що якщо Японія могла нарощувати борги протягом 25 років, то і всі західні країни можуть надходити точно так же в доступному для огляду майбутньому. Вони не в змозі зрозуміти, що в минулому Японія була єдиною країною в світі, яка могла собі дозволити існувати при такому непомірному рівні боргу. Японія завжди користувалася істотною підтримкою західних країн і тому могла дозволити собі продовжувати подібну практику. І не в меншій мірі це робилося з політичних міркувань. Ще одна істотна міркування проти уявлення про те, що західні країни могли продовжувати нарощувати борги, полягає в тому, що з початку 1990-х рр. західні країни стали швидко втрачати свою економічну гегемонію: почала знижуватися її частка в обсязі світової торгівлі і глобальному ВВП. Про це я писав у своїй нещодавній статті під назвою « захід Заходу »

Розглядаючи ці показники, ми прийшли очевидним до висновків, що в реальності Західні економіки не росли взагалі за останні десятиліття, а скоріше вони просто масово накопичували свої борги. З таким рівнем накопичився доÐ