Довгострокова фінансова політика підприємства
ГОУ Брянський державний університет ім. І.Г. петровського
Кафедра Фінанси і кредит
ЛЕКЦІЇ
Довгострокова фінансова політика підприємства
Брянськ - 2009
ЗМІСТ
Тема 1. Сутність і класифікація довгострокової фінансової політики підприємства
Тема 2. Фінансове планування та прогнозування
Тема 3. Формування і використання фінансових ресурсів комерційних організацій
Тема 4. Інвестиційна політика і стратегія підприємства
Тема 5. Ціна (вартість) і структура капіталу фірми
Тема 6. Дивідендна політика підприємства
Тести з дисципліни
Важливе значення в умовах ринку для підприємства має фінансовий менеджмент. ФМ - процес управління грошовим обігом, формуванням фінансових ресурсів організації.
Його завданнями є
• планування і прогнозування фінансової сторони діяльності підприємства;
• прийняття обгрунтованих рішень щодо інвестування коштів; •
• координація фінансової діяльності всіх підрозділів;
• проведення операцій на фінансовому ринку з метою мобілізації фінансових ресурсів.
Поняття "фінансовий менеджмент», або "управління фінансами" зливає воєдино 2 категорії - 'фінанси "і" управління ".
Фінанси - це система грошових відносин, що виражаються в освіті доходів (грошових фондів, ресурсів), здійсненні витрат (розподілі і перерозподілі фондів, ресурсів), контролі ефективності названих процесів.
Управління - процес вироблення і здійснення керуючих впливів суб'єктом управління.
Керуючий вплив - вплив на об'єкт управління, спрямоване на досягнення поставленої мети управління. Вироблення керуючих впливів включає збір, обробку, передачу необхідної інформації, прийняття рішень.
Система управління являє собою замкнутий процес (рис. 1).
Мал. 1. Процес управління (стандарт менеджменту)
Управління фінансами підприємства - це діяльність, пов'язана з проведенням загальної фінансової політики підприємства, спрямована на збалансованість всіх його фінансових відносин.
Управління фінансами на підприємствах здійснюють фінансові відділи і служби підприємств.
Специфіка корпоративного управління полягає в тому, що об'єктом управління є сукупність незалежних один від одного підприємств, які взаємодіють між собою.
Цілі об'єднання підприємств в корпорації:
Спочатку фінансовим директором називався «перейменований» головний бухгалтер. Він виконував в основному бухгалтерські функції: вів облік, контактував з податковими органами і т. П. За останні роки вимоги до фінансовим директорам істотно збільшилися, а його роль в організації зросла.
Фінансовий директор - це друга особа компанії після генерального директора. Він займається стратегічним плануванням, управляє інформаційними системами, контролює витрати і складання звітності. Також він бере участь в податковому плануванні, в тому числі оптимізує оподаткування, і налагоджує внутрішній контроль в компанії.
Для того щоб система фінансового обліку і контролю працювала, фінансові директори займаються питаннями персоналу. Вони визначають не тільки ключових співробітників, але і складають план по їх заміщення. Щоб, якщо хто-небудь з них вирішить звільнитися, це не було катастрофою для підприємства. Крім того, фінансовий директор виконує державні функції, тобто виступає від імені компанії, дає інтерв'ю і коментарі для ЗМІ.
Фінансова політика підприємства - це сукупність методів управління фінансовими ресурсами підприємства, спрямованих на формування, раціональне та ефективне використання фінансових ресурсів.
Фінансова політика підприємства - Система принципів і методів підприємства з метою формування фінансових ресурсів і їх ефективного використання для досягнення стратегічних і тактичних цілей.
Мета фінансової політики - побудова ефективної системи управління фінансами підприємства.
Метою розробки фінансової політики підприємства є побудова ефективної системи управління фінансами, спрямованої на досягнення стратегічних і тактичних цілей його діяльності.
Фінансова політика підприємства - це цілеспрямоване використання фінансів для досягнення стратегічних і тактичних завдань, наприклад:
· Посилення позицій виробника на ринку товарів;
· Досягнення прийнятного обсягу продажів, прибутку і прибутковості (рентабельності) активів;
· Збільшення власного капіталу;
· Збереження платоспроможності і ліквідності балансу.
Зазначені завдання індивідуальні для кожного господарюючого суб'єкта, так як підприємства можуть мати різні інтереси в питаннях формування і використання прибутку, виплати дивідендів, регулювання витрат виробництва, збільшення майна й обсягів продажів (виручки від реалізації).
Характеристика складових елементів довгострокової і короткострокової фінансової політики.
Зміст фінансової політики багатогранно і включає наступні важливі аспекти:
- розробку оптимальної концепції управління фінансами підприємства, що забезпечує поєднання високої прибутковості і низького підприємницького ризику;
- визначення основних напрямків використання фінансових ресурсів на поточний період (місяць, квартал) і на перспективу (рік і більш тривалий термін) з урахуванням планів виробничої і комерційної діяльності, стану та прогнозів макроекономічної кон'юнктури (оподаткування, облікової банківської процентної ставки, норм амортизаційних відрахувань по основних фондів та ін.);
- практичне досягнення поставлених цілей (фінансовий аналіз і контроль, вибір способів фінансування підприємства, оцінка інвестиційних проектів і т. Д.).
Розробка фінансової політики підприємства здійснюється на основі Методичних рекомендацій з розробки фінансової політики підприємства, затверджених наказом Міністерства економіки Російської Федерації від 1 жовтня 1997 № 118. Згідно з цим документом до основних напрямів розробки фінансової політики підприємства належать:
1) аналіз фінансово-економічного стану;
2) розробка облікової політики;
3) управління оборотним капіталом;
4) управління поточними витратами підприємства;
5) інвестиційна політика;
6) дивідендна політика організації;
7) оперативне управління фінансами (бюджетування).
Основні складові фінансової політики
1. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства (перспективний, оперативний, стратегічний, ретроспективний)
2. Розробка короткостроковій фінансової політики (цінової, облікової, включаючи оперативне податкове планування, політика витрат, політики управління оборотними коштами підприємства в тому числі дебіторською та кредиторською заборгованостями, а так само короткострокове фінансове планування і бюджетування)
3. Розробка довгострокової фінансової політики (довгострокової податкової, дивідендної, інвестиційної політики і політики в галузі управління капіталом підприємства, включаючи його вартістю, а так само довгострокове фінансове планування і прогнозування).
А) Аналіз фінансово-економічного стану підприємства
Значення аналізу фінансово-економічного стану підприємства важко переоцінити, оскільки саме він є базою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства. Основними компонентами фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства є: горизонтальний, вертикальний, трендовий аналізи; аналіз бухгалтерської звітності; розрахунок фінансових коефіцієнтів.
Аналіз бухгалтерської звітності являє собою вивчення абсолютних показників, представлених у бухгалтерській звітності. Горизонтальний аналіз полягає в порівнянні показників бухгалтерської звітності з показниками попередніх періодів. Вертикальний аналіз проводиться з метою виявлення питомої ваги окремих статей звітності в підсумковому показнику і подальшого порівняння результату з даними попереднього періоду. Трендовий заснований на розрахунку відносних відхилень показників звітності за ряд років від рівня базисного року. При проведенні аналізу варто враховувати різні фактори, такі, як ефективність застосування методів планування, вірогідність бухгалтерської звітності, використання різних методів обліку (облікової політики), рівень диверсифікації діяльності інших підприємств, статичність використовуваних коефіцієнтів.
Перехід підприємства до управління фінансами на основі аналізу фінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності підприємства, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їх досягнення допомагає підприємству встояти.