Дебет-Кредит № 35 :: Продаж товару з доставкою

Дебет-Кредит № 35 (30.8.2010)
Суть справи :: Бухгалтерський облік

Увага! архівна публікація

Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка в даний час, цілком можливо, втратила актуальність і може не відповідати чинним нормам бухгалтерського і податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua
або виберіть потрібний вам розділ ДК-порталу у верхньому рядку навігації.

Як правило, місцезнаходження продавця і покупця не збігається, і на практиці досить часто виникає необхідність в доставці товарів покупцеві (або в інше вказане ним місце).

Подібна обставина змушує сторони договору обумовлювати - куди, ким і яким саме чином повинен бути доставлений товар або ж здійснена його вибірка покупцем (пункти 5 і 6 ст. 267 ГК). Нагадаємо, що при вибірці покупець забирає товар у місці знаходження постачальника і самостійно його транспортує.

Порядок податкового обліку витрат на доставку товару залежить, зокрема, від того, яким чином сформульовано дане умова в договорі.

Розглянемо питання документального оформлення та відображення в обліку продавця операцій з доставки товару покупцеві. Припустимо, що і продавець, і покупець - резиденти України, платники ПДВ і податку на прибуток на загальних підставах.

Договір поставки розглядається у ЦК як вид договору купівлі-продажу, який має свої характерні особливості: за договором поставки один суб'єкт господарювання - юридична або фізична особа зобов'язується передати іншому суб'єкту господарювання в обумовлені терміни у власність товар, а покупець зобов'язується такий товар прийняти і оплатити. Предметом договору поставки є товар, призначений для використання у підприємницькій діяльності (п. 1 ст. 712 ЦК). Місце поставки товару за таким договором вказується згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів Інкотермс в редакції 2000 року (п. 4 ст. 265 ГК). Причому ГК не містить застереження, що дана норма поширюється тільки на зовнішньоекономічні договори, і зобов'язує викладати умови будь-якого договору поставки відповідно до вимог Інкотермс, які, в свою чергу, не є документом, що містить правові норми. Більш того, КМУ було доручено вжити підзаконні акти про договори поставки, а саме Положення про поставки і Особливі умови поставки окремих видів товарів (ст. 271 ГК), які до сих пір не пріняти.1 Тому підприємства мають право самостійно вирішувати - застосовувати чи ні правила Інкотермс у внутрішніх договорах, тим більше що згідно ч. 6 ст. 265 ГК договори поставки можуть регулюватися нормами ЦК в частині положень про договори купівлі-продажу, а норми ЦК не містять вимоги щодо застосування правил Інкотермс.

1 До сих пір залишаються чинними Положення про постачання, затверджені ще Радою Міністрів СРСР від 25.07.88 р №888.

Відображення порядку доставки товару в договорі поставки

Згідно п. 5 ст. 267 ГК, договором поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товару будь-яким видом транспорту або ж його самовивезення покупцем. Укладаючи договір поставки, важливо визначити, яка зі сторін несе витрати з доставки продукції.

Можливо кілька варіантів:

1) покупець сам вивозить товар зі складу постачальника;

2) витрати з перевезення продукції несе постачальник і доставляє продукцію власним транспортом;

3) витрати з перевезення продукції несе постачальник, а доставку здійснює транспортна організація;

4) витрати з перевезення продукції несе покупець;

5) сторони договору несуть витрати на транспортування разом;

6) транзитна поставка.

Розглянемо ці варіанти докладніше.

Самовивіз товару покупцем

Пункт 5 ст. 267 ГК допускає самовивезення товару покупцем. У договорі необхідно тільки вказати, звідки забрати товар. У цьому випадку покупець самостійно або із залученням сторонньої транспортної організації забирає товар зі складу постачальника (або з місця, зазначеного в договорі), або оплачує постачальнику послуги з доставки. Спеціальне застереження про спосіб доставки в даному випадку не потрібна.

Доставка товару транспортом постачальника

Згідно п. 5 ст. 267 ГК «в договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту». Це означає, що сторони повинні вказати в договорі, яким саме видом транспорту постачальник повинен доставити товари, і визначити умови доставки (звідки, куди, як і за чий рахунок буде доставлений товар). Тільки тоді здійснення доставки товару видом транспорту, зазначеним в договорі, буде умовою, обов'язковим для виконання постачальником. У договорі поставки можна вказати, що спосіб доставки вибирає сам постачальник.

Як правило, доставка товарів в межах одного міста здійснюється автомобільним транспортом. Розглянемо таку доставку докладніше.

Залежно від умов поставки транспортні витрати можуть бути або у постачальника, або у покупця. Якщо за умовами поставки транспортні витрати несе постачальник, то в накладній вони відображаються в складі вартості товару. У договорі поставки окремо слід вказати, що обов'язок доставки товару покупцеві покладається на постачальника. При цьому вартість такої доставки враховується у вартості товару. Якщо ж такі витрати повинен нести покупець, але з яких-небудь причин перевезення забезпечує постачальник, транспортні витрати в накладній постачальника зазначаються окремим рядком. І в цьому випадку у постачальника, крім виручки від продажу товару, будуть відображені доходи від надання послуги з доставки цього товару.

Припустимо, продавець має власний вантажний автотранспорт і доставляє товар своїми силами. Чи потрібна йому ліцензія на здійснення таких перевезень? Адже згідно з п. 33 ст. 9 Закону №17751 ліцензується «надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України« Про автомобільний транспорт ».

У цьому випадку все залежить від умов договору. Згідно ст. 1 Закону про автотранспорте2, послуга з перевезення пасажирів або вантажів - це «перевезення пасажирів або вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату». Тому якщо договором поставки передбачено, що постачальник сам доставляє вантаж покупцеві, перехід права власності визначено під час передачі вантажу і вартість доставки закладена в ціну товару, то ліцензію на перевезення товару продавець купувати не повинен, тому що він перевозить власний товар.3 У момент перевезення вантаж ще належить постачальнику, він не робить платну послугу з перевезення товару, і це дає йому можливість уникнути необхідності придбання ліцензії.

Якщо ж послуга з доставки товару надається за плату і це зазначено в договорі окремо, то в даному випадку продавець надає покупцю транспортну послугу і йому необхідно придбати ліцензію.

Таким чином, від правильного оформлення договору залежить, чи повинен постачальник мати ліцензію на перевезення вантажу.

Перелік документів, які необхідно мати перевізнику при здійсненні доставки вантажу автотранспортом при внутрішньому сполученні, визначений Постановою №207 і стосується як юридичних, так і фізичних осіб - підприємців. У пункті 1 цієї Постанови вказані документи, які повинен мати водій перевізника при наданні послуг з перевезення вантажу на договірних умовах, а в пункті 2 - документи, необхідні при перевезенні власного вантажу. Ряд документів, незалежно від суті операції (або на договірних умовах, або при перевезенні для власних потреб), збігається.

Документи, необхідні для всіх видів перевезень

• посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;
• реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
• талон про проходження державного технічного огляду;
• поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Решта документи необхідні в залежності від суті операції. Серед них:

1) під час перевезення вантажу на договірних умовах - фотокопія ліцензії, засвідчена перевізником, або ліцензійна картка і ТТН4;

2) при перевезенні власного вантажу - накладна або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

1 Закон України від 01.06.2000 р №1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

2 Закон України від 05.04.2001 р №2344-III «Про автомобільний транспорт».

3 Див. Також листи Держпідприємництва від 11.03.2004 р №1434 і від 27.09.2004 р №6585.

4 Див. Листи ДАІ МВС від 11.05.2010 р, №41 / 1-4391, Мінтрансу і ДАІ МВС від 06.05.2010 р №41 / 1-9-К-69 ( «ДК» № 25-26 / 2010 ).

Для водія юридичної особи, незалежно від суті операції, необхідний ще і дорожній лист з відмітками про проведення передрейсового медогляду водія і техогляду транспортного засобу.

Типова форма ТТН вантажного автомобіля за ф. №1-ТН затверджена Наказом №488, п. 2 якого говорить: «Вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності». Згідно з Правилами №363, вона є єдиним юридичним документом для всіх учасників транспортного процесу і призначена для списання та постановки на облік товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу автотранспортом. ДПАУ погоджується з цим і при своїх перевірках настійно вимагає пред'являти їй ці документи. Так, наприклад, ДПАУ в консультації в «Віснику податкової служби» №5 / 2006 і ДПА у м.Києві (лист від 23.10.2007 р №341 / Н / 31-607) категорична: «За відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, в даному випадку - товарно-транспортної накладної, платник податків не має підстав віднести такі витрати до складу валових витрат ». ВГС же вважає (постанови від 17.02.2005 р №34 / 281а та від 03.08.2005 р №41 / 132а), що відсутність ТТН не є підставою для невключення витрат на придбання транспортних послуг до складу валових витрат підприємства, якщо здійснення таких послуг підтверджено відповідними актами приймання-передачі, які є в розумінні ст. 9 Закону про бухоблік первинними документами. Витрати підприємства, понесені у зв'язку з придбанням транспортних послуг, повинні підтверджуватися розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена податковим законодавством.

Існує ще лист Держкомпідприємництва від 14.09.2007 р №6951, де дане відомство нагадує, що ст. 11 Закону про прибуток не встановлює жодних вимог до форми та змісту документів, які використовуються в цілях податкового обліку. Пункт 5.10 Закону про прибуток забороняє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових, крім зазначених у цьому Законі. І «норми Закону №334 як підстава для включення до складу валових витрат передбачають лише випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, встановлених законодавством».

Таким чином, покупець при здійсненні ним витрат з доставки товару не повинен для включення вартості даної транспортної послуги в свої ВР обов'язково пред'являти ТТН перевізника. Зрозуміло, здійснення такої послуги має підтверджуватися первинними документами згідно зі ст. 9 Закону про бухоблік.

Витрати з транспортування товару власним автотранспортом підприємство-перевізник підтверджує подорожніми листами вантажного автомобіля за ф. №2, затвердженої Наказом №488. Згідно п. 11.3 Правил №363 «дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається».

Приклад 1 Підприємство «А» - продавець (платник податку на прибуток на загальних підставах і платник ПДВ) за договором поставки поставляє товар підприємству «В» (платник податку на прибуток на загальних підставах і платник ПДВ) на суму 15000 грн (у т. Ч . ПДВ - 2500 грн). Базисна умова поставки - «Франко склад покупця» (DDU). Транспортні витрати включені продавцем до вартості товару, що поставляється, продавець доставляє товар власним транспортом.

Договір поставки укладений на умовах, згідно з якими витрати на доставку товару здійснюються продавцем без виділення їх вартості. Таким чином, договірна ціна товару, переданого покупцеві, вказується з урахуванням витрат на доставку. Тобто в даному випадку витрати продавця на доставку товару повинні включатися до витрат на збут (п. 19 П (С) БО 161).

1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р №318.

У податковому обліку продавця ВД і ПЗ з ПДВ слід відобразити в тому звітному періоді, на який припадає перша з подій: або відвантаження товару покупцеві, або оплата його покупцем. Відображення відповідних операцій в обліку показано в таблиці 1.

Таблиця 1

Облік у продавця продажу товару з доставкою власним транспортом (до прикладу 1)

1. Відображено дохід від реалізації товару 361 702 15000,00 12500,00 - 2. Нараховано ПЗ 702 641 / ПДВ 2500,00 - - 3. Списано на витрати собівартість проданого товару 902 281 10000,00 * - - ** 4. Списані витрати з доставки власним транспортом 93 23 1000,00 * - - *** 5. Надійшла часткова оплата за товар від підприємства "В" 311 361 5000,00 - - 6. Відображено фінансовий результат 702
791
791 791
902
93 12500,00
10000,00
1000,00 - - * Число умовне.
** Перерахунок за п. 5.9 Закону про прибуток.
*** Витрати на ПММ і зарплату водія по цій операції відображаються в складі загальних ВР.

Доставка товару постачальником з залученням транспортної організації

Сьогодні покупці мають можливість вибору серед безлічі пропонованих їм порівнянних за ціною і якістю товарів. Тому привабливість пропозиції продавця часто визначається супутніми послугами, які він згоден надати. Доставка товару покупцеві - одна з головних таких послуг. Але не всі підприємства хочуть і можуть займатися непрофільної для них транспортної діяльністю, а намагаються довірити її спеціалізованим транспортним компаніям.

Вибір способу доставки. Для перевезень використовується автомобільний, авіаційний, водний і залізничний транспорт. Вибір виду транспорту залежить від багатьох характеристик, серед яких головні: швидкість і вартість доставки, збереження вантажу в дорозі, габарити, залежність від погодних умов. Зрозуміло, що найбільш висока швидкість доставки - при повітряних перевезеннях. Вони ж і найдорожчі, мають жорсткі обмеження по вазі і габаритам і найбільше залежать від погодних умов. Доцільність використання авіатранспорту визначається відстанню перевезення.

Швидкість доставки залізничним і водним транспортом - найнижча, так само, як і збереження вантажу при даних перевезеннях. Найбільш помірні характеристики - при перевезенні автотранспортом. Тому даний вид транспорту - найбільш гнучкий і пристосований до перевезень. При цьому пошкодження вантажу, втрати і крадіжки малоймовірні. Основне обмеження автотранспорту - географія доставки.

Розглянемо перевезення вантажу автотранспортом докладніше.

Перевезення автомобільним транспортом

Якщо доставка товару в місце призначення, відповідно до умов договору поставки, здійснюється постачальником з оплатою транспортування покупцем, пред'явлення останньому транспортних витрат може оформлятися окремим рядком у накладній на передачу товару. При цьому додаткові документи на надання транспортних послуг, на нашу думку, не потрібні.

Підприємство - постачальник товару замовляє його транспортування спеціалізованої організації - перевізнику. Це може бути як прямий договір, так і договір транспортного експедирування.

У будь-якому випадку ліцензія необхідна перевізникові, а не підприємству, замовляти послуги з перевезення.

Чи достатньо підприємству-постачальнику з метою оподаткування для підтвердження факту здійснення транспортного перевезення лише акта виконаних робіт, отриманого від перевізника (експедитора), без ТТН? ДПАУ у своїй консультації у «Віснику податкової служби» №48 / 2009, відповідаючи на аналогічне питання, вказує, що для підтвердження факту надання транспортних послуг підприємство повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію. Але зауважує: «При цьому акт виконаних робіт є загальним документом, який доводить факт виконання робіт (послуг)».

Пунктом 2 Наказу №488 визначено, що ТТН є обов'язковим документом для застосування всіма суб'єктами господарювання незалежно від форми власності. Але цей наказ не зареєстрований Мін'юстом, а з аналізу п. 4 «б» Положення №7311 випливає, що підприємства, які не відносяться до сфери управління Мінтрансу, не зобов'язані виконувати цю вимогу.

1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (постанова КМУ від 28.12.92 р №731).

На нашу думку, документи, зазначені в Постанові №207, є обов'язковими тільки при транспортуванні вантажу і стосуються перевізника. ДПАУ у своїй консультації у «Віснику податкової служби» №22 / 2009 уточнює, що «під час перевезення вантажів водій повинен мати всі документи, зазначені в постанові №207, і на вимогу працівників Державтоінспекції МВС України пред'являти їх для перевірки».

Якщо в договорі поставки зазначено, що постачальник-експедитор здійснює функції транспортної експедиції (т. Е. Зобов'язується за винагороду і за рахунок покупця-клієнта організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу), при цьому в договорі прямо визначено, що експедитор укладає договір з транспортної організацією - перевізником від імені покупця, то згідно з нормами Закону №1955 факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автом більних, авіаційних накладних, коносаментів та ін.), що відображають шлях прямування вантажу з пункту його відправлення до пункту його призначення.

Товарно-транспортні документи

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС; коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІM (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Ст. 9 Закону №1955

За надані клієнту транспортно-експедиційні послуги експедитор отримує від нього винагороду, яке включає в свій ВД за першою подією - на дату оплати або на дату складання акта про надання послуг (підпункти 4.1.1 і 11.3.1 Закону про прибуток). Чи потрібно складати акт про надання послуг, якщо Закон №1955 встановлює свої норми фіксації факту їх виконання? На нашу думку, так? це вимога Закону про прибуток.

Кошти, що надходять від клієнта на рахунок експедитора для виконання умов договору транспортного експедирування та потім перераховані їм перевізнику, є транзитними і згідно з підпунктами 7.9.1 та 7.9.2 Закону про прибуток в податковому обліку експедитора не відображаються. Те ж саме стосується і вантажу, послугу з перевезення якого експедитор бере на себе - право власності на вантаж у нього відсутня. Експедитор несе також повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу і за свої дії в процесі виконання умов договору.

Якщо ж договором поставки передбачено, що доставку на склад покупця здійснює постачальник з оплатою доставки покупцем, постачальник має право відобразити здійснення транспортних послуг окремим рядком в товарною накладною або оформити актом. Обидва документи в даній ситуації будуть мати однакову юридичну силу, в т. Ч. З точки зору положень ст. 9 Закону про бухоблік. Оформляти ТТН постачальник не повинен, оскільки він не є спеціалізованою транспортною організацією.

Підприємство-постачальник в бухобліку відображає в даному випадку дві окремі господарські операції:

1) реалізацію товару;

2) реалізацію послуги з доставки товару.

При цьому підприємство-продавець відображає дохід за фактом надання послуг з доставки товару на субрахунку 703 «Доходи від реалізації робіт і послуг». У покупця ці витрати включаються до первісної вартості придбаного товару.

У податковому обліку продавець відобразить ВД і ПЗ в тому звітному періоді, на який припадає перша з подій: або відвантаження товару покупцеві (надання послуги з перевезення), або отримання від нього грошових коштів. Причому ДПАУ в листі від 07.03.2008 р №4501 / 7 / 16-1517-18 зазначає: «з метою оподаткування при здійсненні операцій з продажу товарів, оплата яких ще не відбулася і постачальник не має права на визначення податкових зобов'язань за касовим методом , датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також датою збільшення валового доходу вважається дата, на яку припадає початок передачі товару від постачальника або безпосередньо покупцю або організації, яка буде здійснювати доставку покупцеві пов го товару будь-яким способом (перевезення, пересилання і т. п.) ».

Приклад 2 Підприємство «А» - продавець (платник податку на прибуток на загальних підставах і платник ПДВ) за договором поставки поставляє товар підприємству «В» (платник податку на прибуток на загальних підставах і платник ПДВ) на суму 15000 грн (у т. Ч . ПДВ - 2500 грн). Доставка товару на склад покупця, відповідно до умов договору поставки, здійснюється постачальником власним транспортом з оплатою транспортування покупцем. Вартість доставки - 1200 грн (в т. Ч. ПДВ - 200 грн). Оскільки послуга з доставки товару надається за плату і вона в договорі вказана окремо, то в даному випадку продавець надає покупцю транспортну послугу і йому необхідно придбати ліцензію. Відображення відповідних операцій в обліку показано в таблиці 2.

Таблиця 2

Облік у продавця поставки товару із залученням транспортної організації (до прикладу 2)

1. Відображено дохід від реалізації товару 361 702 15000,00 12500,00 - 2. Нараховано ПЗ 702 641 / ПДВ 2500,00 - - 3. Відображено дохід від реалізації послуги з доставки товару 361 703 1200,00 1000,00 - 4. Нараховано ПЗ 703 641 / ПДВ 200,00 - - 5. Списано на витрати собівартість проданого товару 902 281 10000,00 * - - ** 6. Списані транспортні витрати з доставки вантажу 903 23 800,00 * - 800,00 7. Надійшла часткова оплата від підприємства "В" 311 361 5000,00 - - 8. Відображено фінансовий результат 702
703
791
791 791
791
902
903 12500,00
1000,00
10000,00
800,00 - - * Число умовне.
** Перерахунок за п. 5.9 Закону про прибуток.

Транзитна поставка

Договором поставки можна передбачити отримання товару вантажоодержувачем, що не є покупцем, або відвантаження товару вантажовідправником, які не є постачальником (п. 6 ст. 267 ГК). Дана схема має на увазі продаж товару транзитом з участю в розрахунках за допомогою ланцюжка (або одного) покупця-посередника. Покупці-посередники (як правило, підприємства оптової торгівлі) лише беруть участь в розрахунках, фактично не отримуючи товари.

Операції з продажу товарів транзитом з участю в розрахунках проводяться на підставі укладених договорів поставки. А значить, оподаткування цих операцій здійснюється в загальному порядку за правилом першої події: або за датою оплати, або за датою відвантаження (придбання). При продажу товарів транзитом у підприємства-посередника відсутня оприбуткування товарів. І в момент відвантаження товарів постачальником у такого посередника придбання товарів і їх продаж, як правило, здійснюються одночасно. Підприємство-посередник відображає ВВ у момент отримання документів від постачальника (або коштів, якщо посередник - платник податку на прибуток на загальних підставах) і ВД в момент передачі документів (або грошових коштів) вантажоодержувачу. Оскільки підприємство-посередник фактично не отримує товарів, то і перерахунок їх балансової вартості за п. 5.9 Закону про прибуток не виробляє.

Особливістю відображення в бухобліку підприємства-посередника операції з продажу товарів транзитом також є те, що товари у нього не оприбутковуються.

Оскільки підприємство-посередник реалізує товари безпосередньо в момент придбання, то застосовувати субрахунок 902 йому недоцільно. В даному випадку заборгованість посередника перед постачальником товарів (або при попередній оплаті товарів заборгованість постачальника перед посередником) без ПДВ списується на рахунок 93 «Витрати на збут».

Приклад 3 Підприємство «А» - продавець (платник податку на прибуток на загальних підставах і платник ПДВ) за договором поставки поставляє товар підприємству «В» (платник податку на прибуток на загальних підставах і платник ПДВ) на суму 15000 грн (у т. Ч . ПДВ - 2500 грн). За умовами договору вантажоодержувачем є підприємство «С» (платник податку на прибуток на загальних підставах і платник ПДВ).

Підприємство «В», в свою чергу, уклало договір поставки цього ж товару з підприємством «С» на суму 18000 грн (у т. Ч. ПДВ - 3000 грн). Відправником вантажу в даному договорі зазначено підприємство «А».

Підприємство «А» виписує видаткову накладну на покупця - підприємство «В», в якій вантажоодержувачем вказує підприємство «С».

Підприємство «В» виписує видаткову накладну на покупця - підприємство «С», в якій вантажовідправником вказує підприємство «А».

Довіреність на отримання ТМЦ у підприємства «А» виписує підприємство «С».

Облік у «транзитного» підприємства «В» показаний в таблиці 3.

Таблиця 3

Облік транзитної поставки у підприємства-посередника (до прикладу 3)

1. Відображено надходження товару від підприємства "А" за адресою вантажоодержувача підприємства "С" 289 * 631 12500,00 - 12500,00 2. Відображено ПК на підставі отриманої ПН від підприємства "А" 641 / ПДВ 631 2500,00 - - 3. Відображено дохід від реалізації товару підприємству "С" 361 702 18000,00 15000,00 - 4. Нараховано ПЗ 702 641 / ПДВ 3000, 00 - - 5. Списано собівартість реалізованого транзитного товару 93 289 12500,00 - - ** 6. Надійшла оплата від підприємства "С" 311 361 18000,00 - - 7. Перераховано оплату підприємству "А" 631 311 15000,00 - - 8. Відображено фінан вий результат 702
791 791
93 15000,00
12500,00 - - * Для транзитних товарів наказом по підприємству визначено окремий субрахунок 289 "Транзитні товари".
** Відсутня перерахунок за п. 5.9 Закону про прибуток.

нормативна база

• Закон №1955 - Закон України від 01.07.2004 р №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність».
• Постанова №207 - Постанова КМУ від 25.02.2009 р №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні».
• Наказ №488 - Наказ Мінтрансу та Мінстату від 29.12.95 р №488 / 346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».
• Правила №363 - Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р №363.

Марина ТАРАСОВА, «Дебет-Кредит»

Безнадійна та сумнівна заборгованість
Суть справи :: Бухгалтерський облік
У попередній частині статті (див. «ДК» №33-34 / 2010) ми розглянули основні питання, що стосуються обліку дебіторської і кредиторської заборгованості. Тепер звернімося до питань, пов'язаних з обліком сумнівної та безнадійної заборгованості ....

Питання обліку запасів
№ 20 (18.5.2015) :: Суть справи :: Бухгалтерський облік
З качана 2015 року сума податку на прибуток візначається на підставі Даних
бухгалтерського обліку. У зв'язку з ЦІМ податківці получил право перевіряті
правільність ведення бухобліку, правільність и повнотіла визначення доходів,
витрат и фінансовог ...

Продаж автомобіля фізособі
№ 20 (18.5.2015) :: Суть справи :: Бухгалтерський облік
Звичайна господарська операція: юрособа продає легковий автомобіль -
Основний засіб - фізособі. Альо в зв'язку з нею у бухгалтерів вінікає
безліч вопросам, особливо в Світлі Постійно мінлівого законодавства.
ВІДПОВІДІ на много з таких в ...