Нам необхідно припинити «полювання на відьом» і об'єднати еліти

Україна сьогодні знаходиться в неординарних, я б навіть сказав екстремальних, умовах, і ми повинні розуміти, які причини привели до таких наслідків: це анексія частини території, це девальвація валюти на 300%, це падіння економічних показників до показників однієї з найбідніших країн світу. Такі явища могли статися тільки в країні з вкрай слабкою економікою, високим рівнем корупції і відсутністю за 20 років будь-яких структурних реформ і промислової політики. На жаль, сьогодні багато підходи не змінилися, і всі ці 20 років писалися програми, але вони чесно лежали на полицях міністерств і далі в реальний сектор економіки ніколи не йшли.

Ми пасли задніх світових трендів і називали це економічним зростанням. Причому від цих трендів ми мали маленький шматочок, який толком не могли переварити, тому що Україна займала не те місце в глобальному поділі праці.

Я вважаю, що були зроблені серйозні помилки в макроекономічній політиці, які почалися ще при вступі України до СОТ. У підсумку ми отримали країну з високотехнологічним імпортом і низькотехнологічним експортом. Наша країна має найвищий рівень енергетичного навантаження на гривню випущеної продукції.

Анатолій Гіршфельд, засновник групи компаній УПЕК (Українська промислова енергетична компанія)

Всі разом це дає серйозну інфляційне навантаження і при найменшому політичній кризі призводить до тих явищ, які відбулися у нас в країні. Всі події мають політико-економічну природу, тому що сильна країна ніколи не дозволила б анексувати частину території і не дозволила б відбуватися тих явищ, які зараз відбуваються на Сході.

На мій погляд, першим і найбільш важливою умовою виходу з кризи є політична стабілізація - рішення тих проблем, які у нас є сьогодні, мирним шляхом, і якщо знадобиться за допомогою «Мінська-ІІІ», «Мінська-ІV» і так далі.

Друге - це припинити «полювання на відьом», тому що у нас в країні дуже часто відсутність реальних реформ або невдалі реформи починають прикривати боротьбою з олігархами, і на цьому тлі закриваються очі всі інші проблеми реального сектора, відволікається громадська думка. Замість цього нам необхідно об'єднати еліти - бізнес еліти, громадські еліти, експертне середовище - навколо тієї нової економічної моделі, того перезавантаження, яка дозволить Україні вийти на дійсно економічні параметри, зіставні з європейським вибором. Тому що з ВВП 3000 доларів на душу населення і середньомісячним доходом 150 доларів ми можемо нескінченно довго йти в Європу. З такими показниками нас ніхто в Європі не чекає, і Європі не потрібна ще одна Греція.

Нам потрібно вирішити ці проблеми і мати своє бачення, знайти не тільки зовнішні, але і внутрішні джерела, які нам допоможуть це зробити. Для цього нам потрібна чітка інвентаризація галузей, які є перевагою для нашої країни. Наприклад, машинобудування - це високотехнологічна галузь, яка стала основою економік більшості країн Європи. Ті галузі, які мають потенціал внутрішнього споживання, забезпечені на 5-7-8 років. При цьому ми маємо ще досить непогану інженерну школу, фундаментальні, кваліфіковані кадри. Але Україна, на жаль, не має закінчених продуктів у вигляді складної дорожньо-будівельної, сільськогосподарської техніки, яка могла б конкурувати поза ринком СНД.

Анатолій Гіршфельд на X з'їзді Федерації роботодавців України

Перша модель, яка допоможе нам стати конкурентоспроможними, передбачає впровадження формату чесного державного партнерства - наші ринки потрібно захищати, погоджуючи з СОТ, і впускати інвестора на певних умовах глибини переробки продукції на території України з подальшим експортом. Потрібно створювати кластери з підприємств, які будуть випускати комплектуючі, а іноземний інвестор буде відповідати за результат цього інвестиційного проекту.

Україна зберегла достатній потенціал зростання для таких галузей як авіабудування, транспортне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування і так далі. І спеціальні економічні зони, створені для цих галузей, безумовно, могли б стати локомотивами розвитку українського машинобудування.

І інша модель - коли Україна не має достатнього ринком збуту цієї продукції. Тут потрібно створювати вільні економічні зони і мати абсолютно різні підходи до них для того, щоб на території України було вигідно виробляти той чи інший товар і експортувати його в інші країни. Маючи висококваліфіковану робочу силу, інженерний персонал, ми цілком можемо стати таким майданчиком, який свого часу стали країни Південно-Східної Азії.

Однак сьогодні складається парадоксальна ситуація: маючи дотаційний бюджет, який сьогодні тримається на позиках, ми навчаємо людей, які в подальшому за межами країни створюють високий валовий продукт, і не маємо можливості створити для них гідні робочі місця в Україні. Хорошим прикладом тут є IT-галузь - в Україні вона повністю знаходиться в тіні, і ми не бачимо ніяких доходів в бюджеті від її діяльності. При цьому сотні тисяч українців дистанційно задіяні, працюють на іноземних замовників, не сплачуючи жодних податків до бюджету.

Анатолій Гіршфельд і Глава ФРУ Дмитро Фірташ відвідують Харківський підшипниковий завод

Я переконаний, що IT галузь за своїм потенціалом, за обсягом експорту порівнянна з сільським господарством. Потрібно набратися сміливості і сказати, що такі ж безпрецедентні пільги по оподаткуванню, які останніми роками набуло сільське господарство, повинна отримати і IT галузь, тому що людський потенціал, інтелектуальний потенціал - такий же цінний, як і український чорнозем - він теж вирощувався десятиліттями і може приносити колосальні гроші країні.

Наступний сектор з величезним потенціалом - це оборонна галузь. Мені іноді дивно чути, як наші політики ходять по всьому світу і просять нове озброєння, маючи такий колосальний потенціал в Україні, особливо в місті Харкові. Інститути, які свого часу проектували точні системи наведення супутників «Хартрон», Харківський політехнічний інститут мають прекрасні інженерні школи, серйозний машинобудівний комплекс виробництва як компонентів, так і готових виробів. Сплав всього цього може дати оборонну галузь, яка буде виробляти не тільки найсильніші збройові сили, а й різні види високотехнологічної оборонної техніки. Крім того розвиток такої галузі дає потужний поштовх для розвитку і інших галузей машинобудування.

Також для України колосальне значення мають інфраструктурні проекти. Нам потрібно не боятися і сміливо говорити про те, що при будівництві інфраструктурних проектів і виділення на них коштів національний виробник повинен отримувати преференцію. Для цього потрібно допрацьовувати законодавство, інакше це будуть інфраструктурні проекти, які просто «вимиють» кредити і нічого не залишать в країні.

І інфраструктурні проекти, і державні закупівлі повинні бути своєрідним локомотивом саме для вітчизняних виробників, які опинилися в складних умовах перезавантаження ринку.