Юань резервний: Де-юре і де-факто

Посилення позицій юаня в міжнародних фінансах для НБК, схоже, не самоціль

Добре відомо, що восени 2015 для Пекіна відбулася одна довгоочікувана подія. Йдеться про те, що рада директорів Міжнародного валютного фонду в кінці листопада зазначеного року прийняв рішення про включення китайського юаня до кошика резервних валют. Її ще називають "кошиком СДР". На основі валют, включених в цю корзину, визначається курс СДР - безготівковій грошовій одиниці, що випускається самим Фондом.

Ось як стала виглядати розкладка валют в кошику по "ваг" (%): долар США - 41,73; євро - 30,93; юань - 10,92; ієна - 8,33; фунт стерлінгів - 8,09.

Звичайно, Пекіну це рішення далося не просто. У 2010 році Китай вже ставив питання про надання юаню статусу резервної валюти, але Фонд йому тоді відмовив. З боку Пекіна були обіцянки, що юань стане вільно конвертованою валютою, що будуть зняті всі обмеження на операції капітального характеру з китайською валютою, що Китайський народний банк не буде жорстко регулювати валютний курс юаня і т.д. Одними словами обійтися не вдалося, деякі обіцянки довелося виконувати.

Так, ще в 2005 році НБК відмовився від встановлення жорсткого валютного курсу юаня, але, правда, зберіг досить вузький діапазон коливань китайської валюти (Фонд, природно, вимагав більшої лібералізації). Так, напередодні рішення МВФ юань ще не був вільно конвертованою валютою, але вже вважався "вільно використовуваної" (термін неофіційний, без чіткого нормативного визначення). Китай ще з кінця нульових років став активно впроваджувати юань в розрахунки по зовнішній торгівлі. У списку валют, використовуваних в міжнародних розрахунках, за даними товариства СВІФТ, юань з 35 місця в кінці 2010 р перемістився на п'яте в 2015 р

До кінця літа 2015 року частка юаня в міжнародних розрахунках зросла до 2,79%, і за цим показником він вперше обійшов японську ієну, зайнявши на деякий час навіть четверту сходинку рейтингу. При цьому в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні при розрахунках він став найпоширенішою валютою. Готуючись до голосування в МВФ, Китай відкрив доступ до внутрішнього валютного ринку і ринку облігацій для іноземних центральних банків.

До останнього моменту результат голосування на раді директорів ні очевидний. Але довгоочікуване для Пекіна рішення все-таки було прийнято. В силу воно вступило майже через рік - з 1 жовтня 2016 року.

Китай спеціально робив максимально можливих зусиль для того, щоб показати Фонду напередодні голосування, що юань вже давно дозрів і перезріло для включення в кошик резервних валют. А як тільки рішення відбулося, почався якийсь відкат назад по ряду показників.

У грудні 2015 року частка юаня в міжнародних платіжних операціях СВІФТ знизилася до 2,31%; в грудні 2016 року його вже дорівнювала 1,68%. А до кінця 2017 року впав до 1,61%. У розрахунках Китаю по його зовнішньоторговельних операціях частка юаня в 2015 році досягла рекордної планки в 22,6%, а на наступний рік вона впала до 16,9%.

В даний час після деякого затишшя Пекін, здається, готовий почати наступний раунд боротьби за те, щоб юань в світі став провідною світовою валютою. Про необхідність інтернаціоналізації юаня, зокрема, були зроблені заяви на що проходить в Пекіні сесії Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП). Під інтернаціоналізацією розуміється збільшення частки юаня в міжнародних розрахунках, перетворення його в активно торгованих валют на світовому ринку ФОРЕКС, включення китайської валюти в міжнародні резерви країн.

Якщо Китай дійсно хоче нарощувати позиції юаня у світовій фінансовій системі, йому доведеться добиватися того, щоб курс юаня, як мінімум, не падав по відношенню до долара США і інших провідних валют. А краще, щоб він ріс (до речі, в 2017 році таке зростання мав місце). А це означає, що в довгостроковій перспективі буде відбуватися ослаблення міжнародної конкурентоспроможності китайської економіки, з часом торговий баланс Китаю може позбутися своїх нинішніх гігантських профіцитів. А в більш віддаленій перспективі - навіть піти в мінус (негативне сальдо балансу).

Якщо Китай дійсно хоче, щоб юань в достатніх обсягах присутній на світових ринках і в міжнародних розрахунках, він повинен віддавати собі звіт: це можливо лише при негативному сальдо торгового і платіжного балансів. При активних балансах Китай може лише накопичувати чужу валюту, юань за межами Китаю буде залишатися екзотикою. І ніякі хитрощі типу валютних свопів, які влаштовував китайський Центробанк з Центробанками інших країн, тут не допоможуть. Юань буде повертатися додому.

Якщо Китай дійсно хоче зробити юань міжнародною валютою, він повинен грати за тими правилами, які визначає Міжнародний валютою фонд, а ці правила такі, що валюта повинна бути вільно конвертованою. Зрозуміло, що у Китаю при вільно конвертованій юані можуть виникати проблеми (перш за все, пов'язані з тим, що китайська економіка може стати менш керованою з боку уряду).

Отже, заяви на сесії ВЗНП по юаню були зроблені. Але конкретики поки замало. Чи готовий Пекін піднести юань на світову орбіту ціною втрати нинішніх економічних позицій в світі? Чи готовий він пожертвувати частиною свого суверенітету заради цієї ідеї? Як він збирається підтримувати юань на світовій орбіті (навіть якщо він туди її виведе) при слабшає економіці? Або Пекін обмежиться рішенням більш скромного завдання - впровадити юань в розрахунки по двосторонній торгівлі? Відповідей з Пекіна поки не чути.

У ЗМІ в останні місяці були гучні заяви про те, що ряд Центробанків прийняв рішення про включення юаня в свої міжнародні резерви. Так, ЄЦБ в кінці 2017 року заявив про включення юаня в резерви в розмірі 500 млн євро. На початку 2016 року Центробанк Бельгії заявив про включення в резерви юанів на суму, еквівалентну 200 млн євро. Аналогічні заяви зробили Бундесбанк і Банк Франції, проте сум не назвали. Деякі суми юанів мають в резервах Банк Англії і Національний банк Швейцарії.

Банк Росії ще в наприкінці 2015 року оголосив про включення юаня в свої резерви. На сьогоднішній день китайська валюта становить близько 0,1% в міжнародних резервах РФ. На середину минулого року в наших резервах 46,3% припадало на долар США, ще 25,1% - на євро. В резервах Росії навіть такі валюти, як канадський долар (3,2%) і австралійський долар (1,0%) багаторазово перевищують обсяги юанів. І це при тому, що Росія і Китай вже кілька років твердять про плани більш широкого використання національних валют у взаємних відносинах.

Дані про суму юанів в резервах давали дуже мало хто Центробанки. До недавнього часу не було відомо, який сукупний обсяг юанів в міжнародних резервах в світі, оскільки МВФ в своїй статистиці резервів не виділяв юань, включаючи його в "інші валюти". Після набрання рішенням про надання юаню статусу резервної валюти Міжнародний валютний фонд вніс деякі корективи в свою статистику по валютній структурі міжнародних резервів у світі. Тепер юань удостоївся окремого рядка. І тепер ми можемо дізнатися, яка питома вага юаня в міжнародних валютних резервах світу. Така статистика є на квартальній основі.

Ось цифри по юаню (млрд дол.): 4-й квартал 2016 року - 90,78; 1-й квартал 2017 року - 95,42; 2-й квартал 2017 року - 99,68; 3-й квартал 2017 року - 107,94.

Таку статистику МВФ публікує сьогодні крім юаня ще по семи валют: долар США, євро, японська ієна, британський фунт стерлінгів, долар Канади, долар Австралії і швейцарський франк. Як виглядає юань на тлі перерахованих валют? Юань займав передостаннє місце в списку восьми валют, що входять в міжнародні резерви (перед ним - долар Австралії, після нього швейцарський франк). У відносній вираженні - 0,96% всіх валютних резервів світу (3-й квартал 2017 року).

Для порівняння: частка долара США - 54,2%; частка євро - 17,1%. Отже, чутки про переможну ходу юаня по світу явно перебільшені. Поки юань, який отримав почесне звання "резервної валюти", лише царює, але не править. Правити продовжує долар США. Завдання замістити долар США юанем явно непроста. Втім, може бути, Пекін такого завдання не ставить?

Так, нинішній голова НБК Чжоу Сяочуань вважає, що магістральний шлях людства - заміна долара США єдиної світової валютою. Причому її не треба винаходити, вона вже є - це СДР (спеціальні права запозичення). Зазначена валюта вже існує в природі, правда, поки в дуже незначних кількостях. Перша емісія СДР була проведена Фондом ще в 1969 році, вже тоді багато хто вважав, що на зміну золотодоларового стандарту прийде нова безготівкова валюта МВФ (проте в результаті закулісної боротьби переміг інший варіант - паперово-доларовий).

Сьогодні, на думку згаданого вище китайського банкіра, треба, щоб МВФ приступив до масштабної емісії СДР. Але цього поки не дозволяє головний акціонер Фонду - США. СДР - прямий і небезпечний конкурент американського долара. Можна припустити, що Китай так енергійно домагався включення юаня до кошика СПЗ саме для того, щоб підняти свій авторитет і вагу в МВФ.

В даний час Пекін домагається радикального реформування Фонду, яке передбачає значне підвищення квоти Китаю в капіталі і голосах цієї міжнародної фінансової організації. Як я зрозумів, для товариша Чжоу Сяочуаня посилення позицій юаня в міжнародних фінансах - не самоціль, а засіб зміцнення позицій Китаю в МВФ, як засіб "повзучого" захоплення влади в цій організації. Частково логіка нинішнього голови НБК зрозуміла. Але вся справа в тому, що після завершення нинішньої сесії ВЗНП (вона закінчується 20 березня), товариша Чжоу Сяочуаня збираються відправити на "заслужений відпочинок" (йому щойно виповнилося 70 років - граничний вік для заняття посади). Як зміни нинішньому голові розглядається кілька кандидатур. Скоро ми дізнаємося ім'я нового керівника НБК. А, заодно може бути, і то, як він розуміє інтернаціоналізацію юаня.

джерело