Чим вбивці краще корупціонерів?

Нещодавно президент Петро Порошенко заявив про необхідність скасувати заставу як запобіжний захід для тих, хто скоїв тяжкі корупційні злочини .

Це як мінімум третій "підхід до снаряду" за останні три роки, і є всі підстави сподіватися, що до реальних дій, як і в минулі рази, справа не дійде.

Інакше ми ризикуємо опинитися на межі скочування до тоталітаризму.

Що таке "вихід під заставу"

Після затримання злочинця слідчий суддя повинен обрати для нього запобіжний захід. За українським законодавством, суд може обрати в якості такого заходу особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт або тримання під вартою (СІЗО).

Згідно із законом, прокурор повинен переконати суддю в тому, що крайні заходи дійсно необхідні.

Однак в українських реаліях суди вважають найбільш прийнятним варіант c СІЗО. За даними порталу "Судова влада", в 2017 році з більш ніж 58 тисяч рішень у кримінальних виробництвам в 65% випадків суддя вибирав в якості запобіжного заходу саме утримання під вартою .

З 2013 року відсоток таких рішень виріс майже вдвічі.

Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом, є два типи випадків, в яких підозрюваний на час слідства напевно сяде за ґрати.

Перший - це конкретні статті Кримінального кодексу, такі як держзрада, посягання на територіальну цілісність, тероризм, створення незаконних збройних формувань і деякі інші в цьому ж дусі. Тут закон прямо забороняє судді вибирати в якості запобіжного заходу що-небудь окрім в'язниці.

Другий - це випадки, коли у судді є право (але не обов'язок!) Не призначати заставу: злочини, пов'язані з насильством або його загрозою, загибеллю людини і для осіб, які вже порушували умова застави.

Таким чином, якщо прокурор не переконали суддю, що підозрюваний у вбивстві намір загрожувати свідкам з метою дачі ними потрібних свідчень, той може призначити вихід під заставу.

Що таке "скасувати заставу для корупціонерів"

В Україні заставу або взяття під варту корупціонера під час досудового розслідування розглядають уже як покарання. Відповідно, коли потенційний злочинець "вийшов під заставу", в суспільстві прийнято прирівнювати це до його звільнення від відповідальності.

І навпаки, якщо суд обрав запобіжний захід у вигляді взяття під варту - це сприймається як "справедливе покарання".

Хоча насправді мова всього лише про мінімізацію ризиків до винесення рішення суду по суті справи.

Важливо розуміти, що незважаючи на взяття під варту в СІЗО, на таку людину все ще поширюється презумпція невинності.

Вперше про ініціативу "скасування застави для корупціонерів" або підвищення його розміру заговорили навесні 2015 року, після того як барвисто затримані на засіданні Кабміну керівники Держслужби з надзвичайних ситуацій через тиждень вийшли під заставу .

Тоді з'явилася ідея підвищити заставу за корупційними злочинами до 10-кратного розміру потенційно завданих державі збитків, а для особливо тяжких випадків - взагалі скасувати право вносити заставу, прирівнявши до терористів і зрадникам батьківщини.

Ще одну ініціативу приблизно в цей же час внесли депутати - після того як з пафосом і на вертольотах привезені до Києва керували регіональних податкових органів теж один за одним почали виходити під заставу.

Народні обранці запропонували не менш цікавий варіант: не брати заставу у підозрюваного в корупції протягом 60 днів з моменту затримання. Очевидно, щоб з ним можна було "попрацювати", єхидно додавали тоді адвокати і експерти правозахисних організацій.

Ще близько десятка ініціатив подібного роду виходило і від окремих депутатів, і від цілих груп, в тому числі від "єврооптимістів". Зокрема, пропонувалося ввести таку міру як "тимчасову", "поки не будуть реформовані правоохоронні органи і судова система".

Однак жодна з таких ініціатив так і не дійшла до розгляду в сесійній залі.

Чому скасування застави для корупціонерів, навіть в самих "важких" випадках, - це негативний тренд і реальна загроза для демократичних цінностей?

По-перше, це невиправдане полегшення життя прокурору і слідчому і потурання фабрикування надуманих кримінальних справ проти неугодних політично чиновників.

Сьогодні слідство змушене шукати раціональні аргументи і переконувати суддю у необхідності обрання СІЗО в якості запобіжного заходу.

Навіть якщо комусь це здається формальністю, на практиці більшість суддів справедливо оцінюють ці аргументи і відпускають підозрюваних, якщо прокурор намагається пустити суду пил в очі. Якщо заставу буде скасований законодавчо, приховати недолугості роботу слідства буде простіше.

Те ж саме стосується і заборони вибирати в якості запобіжного заходу домашній арешт. Той факт, що підозрюваний зняв браслет і втік - це проблема не підозрюваного, а правоохоронців, які так його "контролювали".

По-друге, саме можливі корупціонери є найбільш "грошовими" залогодателями (зараз ми не говоримо про принципи вибору суми застави суддею взагалі, і за корупційними злочинами зокрема).

А адже саме суми застави (щорічно близько 20-30 мільйонів гривень) після винесення вироку суду стають джерелом виплат потерпілим.

Відсоток невиконання заставних зобов'язань в Україні вкрай низький: з 11 мільйонів застав, які внесли підозрювані в 2017 році, менше 1% - близько 114 тисяч гривень - були стягнуті в зв'язку з порушенням умов.

Таким чином, окремі гучні випадки таких порушень - не привід говорити про неефективність цього заходу навіть для таких "виплодків пекла", як корупціонери.

По-третє, позбавляючи можливості вносити заставу навіть за найтяжчі корупційні злочини, ми зрівнює розкрадання держвласності з держзрадою і тероризмом, роблячи замах на них більш "значущим" для держави злочином, ніж замах на життя і здоров'я громадян (нагадаю, теоретично навіть найжорстокіші вбивці і насильники мають можливість вийти під заставу).

А це пахне "цінностями" тоталітарного суспільства.

Саме визнанням життя і здоров'я людини головною соціальною цінністю і пояснюється право (а не обов'язок!) Судді не визначати суму застави при взятті під варту за вчинення насильницьких злочинів і злочинів, які спричинили смерть.

І в ЄСПЛ - куди, очевидно, подаватимуть позови "беззаставні" корупціонери - напевно це підтвердять.

Залишається сподіватися, що ініціатива президента або його оточення була лише "промацуванням грунту" і негативних відгуків на неї буде досить, щоб вона не дійшла до парламенту.

В іншому випадку, доведеться з жалем констатувати, що боротьба з корупцією стає самоціллю в особистих інтересах борються, а не інструментом досягнення кращого життя для українських громадян.

Юрій Радзієвський, керуючий партнер АБ "Радзієвський і партнери"

Спеціально для УП