Росія і Китай поставили торговий рекорд
Представник Міністерства комерції КНР Лю Сюесун 15 травня заявив, що обсяг торгівлі між Росією і Китаєм в цьому році може перевищити 100 млрд. Дол., А до 2020 р досягти 200 млрд. Уважний аналіз торгово-економічних зв'язків двох країн свідчить, що всі підстави для такого прогнозу є.
Російсько-китайська торгівля останнім часом дійсно зростає досить значно. За даними китайської митниці, товарообіг між двома країнами за січень-квітень нинішнього року збільшився на 27,3%, досягнувши 31,1 млрд. Дол. Для порівняння: товарообіг Росії з її найбільшим торговим партнером в Європі - Німеччиною за перший квартал цього року склав 14,2 млрд. дол., продемонструвавши трохи менше зростання. При цьому експорт Росії в КНР зростав швидше, ніж імпорт китайських товарів в РФ. За чотири місяці поставки з Росії збільшилися на 32,8% (до 17,3 млрд.), Тоді як зростання поставок з КНР в РФ склав 21,1% (до 13,9 млрд. Дол.).
Зростання російсько-китайської торгівлі спостерігався і в минулому році, коли її обсяг у порівнянні з попереднім 2016 р збільшився на 20,8% і досяг 84 млрд. дол. Причому російський експорт в КНР також зростав швидше, ніж китайський імпорт в РФ. Особливо позитивними ці цифри виглядають на тлі 2016 р протягом якого торгівля між двома країнами збільшився всього на 2,2%, а її обсяг становив 69,5 млрд. Дол. Строго кажучи, передбачити перевищення двостороннім товарообігом 100-мільярдного рубежу було так вже й важко. Фактично обсяг торгівлі наблизився до цієї позначки ще в минулому році, а темпи зростання, що намітилися на початку 2018 р показують, що вона напевно буде подолана.
Набагато цікавіше питання про те, чим же торгують Росія і Китай і за рахунок яких продуктів їх взаємна торгівля настільки швидко зростає. У плані експорту промислової продукції, яка має більш високою доданою вартістю, структура торгівлі з КНР виглядає для РФ не дуже сприятливо, оскільки з російської сторони в ній переважають сировинні товари. І головним з них є сира нафта. за даними Федеральної митної служби, за перший квартал нинішнього року 77,1% всієї російсько-китайської торгівлі в грошовому вираженні припадало на частку мінеральних продуктів, основним з яких і є нафта, 9,5% - деревини і целюлозно-паперових виробів, 4,8% - продовольства і сільськогосподарської сировини, 2,8% - продукції хімічної промисловості та всього 1,7% - машин і обладнання.
Структура китайського імпорту в РФ виглядає «обернено пропорційній» російському експорту і є для КНР набагато сприятливішою. Головне місце в ньому займають машини та обладнання (56,1%), за якими слідують взуття та текстиль (12,1%), хімічна продукція (10,5%), метали і металовироби (7,1%), а також продовольство і сільськогосподарську сировину (4%). Якщо Росія поставляє в Китай головним чином сировинні товари, то Китай в Росію - промислові.
Найбільш високий приріст за підсумками першого кварталу показали такі статті російського експорту в КНР, як паливо, нафта і нафтопродукти, мідь, руди, деревина та вироби з неї. Тобто основним фактором збільшення експорту російських товарів до Китаю стали поставки сировини, і перш за все нафти. Остання обставина аж ніяк не випадково. Справа в тому, що з початку 2018 р пропускна здатність трубопровідної системи Східний Сибір - Тихий океан (ССТО) на китайському напрямку зросла вдвічі - з 15 до 30 млн. Кубометрів на рік, що викликало відповідне розширення поставок російської нафти в КНР. А в зв'язку з технологічними особливостями транспортування нафти її поставки в Китай виявилися більш вигідними, ніж до Європи.
Траса трубопроводу ССТО
У Західному Сибіру, як відзначають експерти, видобувається малосірчаниста нафту марки Siberian Light, яка при транспортуванні до Європи через Білорусь змішується з високосернистої нафтою, видобутої в Поволжі. В результаті європейські споживачі отримують среднесерністую нафту марки Urals. Коштує вона дешевше, ніж малосірчаниста Siberian Light. Нафтові компанії, що працюють в Західному Сибіру, в зв'язку з цим зазнають збитків, яких вони можуть уникнути, якщо продавати Siberian Light в Китай. Така ситуація породила серед російських нафтовиків гостру конкуренцію за доступ до трубопроводу ССТО, поставки нафти через який обіцяють більш високий прибуток. У зв'язку з цим західні аналітики навіть заговорили про переорієнтацію російського нафтового експорту з Європи на Китай. За підрахунками агентства «Блумберг» за п'ять місяців цього року через балтійські та чорноморські порти в Європу було поставлено на 19% менше нафти, ніж за той же період 2017 р Китай же обсяг поставок за перший квартал збільшився на 43%.
Саме зростанням поставок нафти пояснюється складається у Росії в торгівлі з Китаєм профіцит. Трубопроводи - найдешевший і зручний спосіб доставки наливних вантажів, що, з огляду на зростаючий попит КНР на нафту, дозволяє РФ швидко нарощувати обсяги поставок. Не дивно, що за підсумками минулого року вона стала найбільшим постачальником нафти для Китаю, потіснивши з першого місця саудитів. Плани щодо подальшого розширення ССТО дозволяють легко прогнозувати і перевищення в недалекому майбутньому взаємним товарообігом двох країн позначки в 200 млрд. Дол. До 2019 р пропускна здатність трубопроводу повинна перевищити 50 млн. Тонн нафти в рік, а в 2020 р - 80 млн. тонн. При таких транспортних можливостях і величезному китайському ринку збуту відмітка в 200 млрд. Дол. Зовсім не є недосяжною мрією. Причому Росія з високою часткою ймовірності як і раніше зможе забезпечити собі в торгівлі з Китаєм значний профіцит.
Ситуацію затьмарює лише те, що торгівля між РФ і КНР в даний час вельми нагадує схему «сировину в обмін на машини». Отримуючи з Росії переважно сировинні товари, Китай натомість постачає їй машинобудівну продукцію та інші товари високого рівня переробки. Так, за підсумками першого кварталу 2018 р найбільш швидко зростаючими статтями китайського експорту в РФ стали електричні машини, теле- та аудіоапаратура, котли, обладнання та механічні пристрої, транспортні засоби, а також пластмасові вироби. Зріс також експорт металовиробів, текстильної та хімічної продукції, деяких видів продовольства. Така структура експорту дозволяє Китаю стимулювати внутрішнє виробництво і забезпечувати населення робочими місцями.
Втім, за останні роки в системі економічних взаємозв'язків двох країн намітилися істотні зміни. Після введення західних санкцій і відповідних російських антісанкцій РФ істотно наростила виробництво продовольства, що дозволило почати його постачання в КНР. За підсумками минулого сільськогосподарського року вона, за даними Россільгоспнагляду, встановила абсолютний рекорд, поставивши східному сусідові 1 млн. 231 тис. Тонн різного продовольства і сільськогосподарської сировини. Більшу частину експорту склали соєві боби, насіння ріпаку, пшениця і кукурудза. Крім того, з осені минулого року почалися поставки насіння льону, гречки, насіння соняшнику і вівса. Китай є і вкрай перспективним ринком для експорту м'яса птиці та свинини, виробництво яких Росія активно нарощує. В майбутньому КНР може стати одним з головних напрямків експорту для російського АПК, вкрай зацікавленої в освоєнні нових зарубіжних ринків збуту.
Однак продовольством майбутнє торгівлі між Росією і Китаєм аж ніяк не обмежується. Відповідно до прийнятих Москвою і Пекіном планами важливу роль в ній гратимуть такі спільні проекти, як розробка і виробництво широкофюзеляжного пасажирського лайнера, важкого вертольота, співпраця в галузі енергетики, транспорту, космосу, електроніки та інших сферах. Саме вони покликані допомогти Росії позбутися сировинного характеру експорту в Китай і суттєво підвищити в ньому частку промислової і високотехнологічної продукції.