5 народних "страшилок" про МВФ і Україною
- "Все одно розкрадуть" Мільярд, який нині перерахував нам МВФ , Прийшов не в доларах, а майже...
- "Краще самим заробити, ніж у Обамкі просити"
- "Де МВФ - там злидні"
- "Україна загинається під тягарем боргів"
"Все одно розкрадуть"
Мільярд, який нині перерахував нам МВФ , Прийшов не в доларах, а майже повністю в спеціальних правах запозичення (SDR) - штучної валюті, створеної МВФ для розрахунків між країнами-членами цього самого МВФ. Весь цей транш піде прямо в міжнародні резерви Нацбанку. По суті, SDR навіть грошима назвати складно - використовувати їх можна тільки для того, щоб віддавати борги або обміняти в іншої країни на якісь справжні гроші. Ця особливість SDR дещо ускладнює можливість їх розікрасти.
Чи не в доларах, а саме в SDR ми отримали гроші, тому що саме в SDR ми повинні МВФ за раніше взятими кредитами. На сьогоднішній день зовнішній борг України в SDR становить $ 1,73 млрд в еквіваленті. Всього "старих" боргів перед МВФ - $ 7 млрд в еквіваленті, з яких у 2017 році нам доведеться заплатити $ 730 млн, а в 2018 - $ 1,6 млрд. Відповідь на питання "куди підуть гроші" з нинішнього траншу дуже простий - вони підуть назад .
"Понабирали боргів, а дітям віддавати"
Цей пункт безпосередньо пов'язаний з попереднім. У 2010 році МВФ опублікував звіт, згідно з яким Україна вийшла на друге місце в списку боржників Фонду (після Румунії), маючи борг $ 12,6 млрд в еквіваленті. Кожен п'ятий долар заборгованості всіх країн перед МВФ припадав на Україну. Крім того, в період з 2010-2013 Україна випустила єврооблігацій на $ 10,85 млрд - до минулого року Наталія Яресько неймовірними дипломатичними зусиллями добилася зниження цієї (і не тільки цієї) суми. Всі ці борги Україна набрала за часів президентства Віктора Януковича. І завершальним акордом його правління став кредит на $ 3 млрд, який Микола Азаров встиг випросити у Путіна під 5% річних (МВФ нам позичає за ставкою 3%). Так що сумно відомий гуморист Зеленський не про тих "жартував", порівнюючи Україну з порноактрисою, яка приймає з усіх боків.
По суті, ми і є ті "діти", які намагаються розплатитися за старими боргами. І щоб нам це вдалося, МВФ знову дає нам в борг.
"Краще самим заробити, ніж у Обамкі просити"
Безсумнівно, краще самим заробити, адже позичаючи, береш чуже і на час, а віддаєш своє і назавжди. У масштабах країни для того щоб заробити, треба виробити і продати, а з цим у нас в останні пару років були деякі проблеми. З початку року Україна експортувала товарів на $ 19,5 млрд, за весь 2015 рік - $ 38 млрд. Для порівняння, в 2013 році експорт товарів склав $ 63,3 млрд, з них $ 15 млрд - в Росію. На сьогоднішній день російський ринок для України практично втрачений - зараз ми продаємо "за поребрик" менше 10% від загального обсягу експорту. Продавати іншим поки виходить не дуже вдало.
Цього року росіяни, до всього іншого, заблокували залізничний транзит для українських товарів до Казахстану і Киргизії. За оцінками Міністерства економіки, втрати від цієї "братньої" ініціативи склали $ 0,4 млрд. Але набагато більше збитків принесла окупація найважливішого промислового регіону країни: 20% ВВП і 30% валютних надходжень - так оцінила втрати Валерія Гонтарєва на кінець минулого року економічний ефект війни на Донбасі. Звичайно, не можна сказати, що тільки "москалі вінуваті" - плачевний 83 місце з 189 країн у рейтингу легкості ведення бізнесу нам забезпечили не вони, а цілком собі вітчизняні бюрократи.
Тільки з 2016 року економіка України злегка "відштовхнулася від дна" - ВВП показав зростання на 0,1%. Так що до "заробити" - ще працювати і працювати, а борги віддавати доведеться вже в наступному році.
"Де МВФ - там злидні"
Дійсно, якщо подивитися, в яких країнах працюють програми МВФ, стає очевидним, що клієнтів Фонду щасливчиками не назвеш. Фіолетові значки (Польща, Мексика і Колумбія) - це країни, у яких є вільний доступ до кредитних коштів МВФ в досить великих обсягах і без будь-яких умов. Це - програма для тих, хто і так молодці, Україна такого ще не заслужила. Трохи жорсткіше умови у Марокко. Далі йдуть зелені точки - це Україна і її товариші по макроекономічним нещастю - Вірменія, Пакистан, Ірак, Ямайка, Гондурас, "двієчники" Євросоюзу (Греція, Кіпр і Балканські країни) та інші. Це програми, при яких дають багато грошей, але і багато вимагають. Жовті - це економічні невдахи: вимагають у них теж багато, а позичають мало. Такими програмами користуються найбідніші країни Африки, "бананові республіки" Центральної Америки, Ємен, Киргизія і Афганістан.
Можна сказати, що твердження щодо злиднів вірно, але не зовсім. Швидше, "де злидні - там МВФ".
Справа в тому, що всі країни позичають: в світі є тільки одна держава без зовнішнього боргу - це Макао. Але у Макао територія 27 кв. км, і вся економіка побудована на казино - явно не приклад для наслідування. Всім іншим так чи інакше позикові кошти потрібні, але одним їх отримати легко, а іншим - практично неможливо. Евроотлічнікам, таким як Німеччина, Бельгія, Франція кредитори доплачіваают за право позичити - держоблігації цих країн мають негативну прибутковість. Те ж саме у Японії. В економіці цих країн ніхто не сумнівається, і дати їм в борг - це надійніше, ніж покласти гроші на депозит в банку. Але якщо у країни проблеми - то зайняти вона може тільки дорого і ненадовго, а якщо великі проблеми - грошей не дасть ніхто. Крім МВФ. МВФ дає тим, кого всі інші бояться. Ось чому Фонд і злидні завжди поруч.
Інше питання - чи стають країни успішними, використовуючи програми МВФ? Чи зростає їхня економіка? Досвід і статистика інших країн показали, що немає . Тому найкращий варіант - це якомога ефективніше витратити наданий кредит, побільше заробити самим, скоріше розрахуватися і попрощатися з Фондом.
"Україна загинається під тягарем боргів"
Сума державного і гарантованого державою боргу України на 31 грудня 2015 року склала $ 65,5 млрд, майже 80% ВВП. По-перше, це ще не рекорд, по-друге,
само по собі наявність великого зовнішнього боргу ніяк не характеризує успішність країни. Якщо ми подивимося на "турнірну таблицю" країн за держборгом, то побачимо серед чемпіонів цілком економічно успішні країни - США, Японію, Італію та Великобританію. У той же час одні з найнижчих показників - у Нігерії і Афганістану, які сповнені проблем. Набагато важливіше причини, за якими у тих чи інших країн накопичилися борги: одні позичають, тому що у них немає виходу (як Греція і Кіпр), а інші - просто тому що можуть. Випадок України, на жаль, перший.
У свою чергу країни, які не накопичують борги, не накопичують їх з різних причин - одні обходяться без позик (як Естонія), а інші просто не можуть їх отримати (як Нігерія). Показник успіху країни не в тому, щоб не мати боргів, а в тому, щоб мати вибір - брати в борг чи ні.
Чи зростає їхня економіка?