За красиві очі МВФ грошей не дасть

Така, якою була його попередниця Юлія Володимирівна Тимошенко. На такі дивні думки прем'єр-міністра могла підштовхнути грандіозна різниця в теплоті відносин керівництва Фонду до сьогоднішнього і попереднього уряду. Судіть самі, адже уряд Тимошенко не зробило нічого з того, що пообіцяло Фонду кризової восени 2008 року. (Умов меморандуму намагався дотримуватися тільки НБУ .) Однак незважаючи на те, що колишній уряд відверто саботував майже всі умови меморандуму, що була у той час глава місії Фонду в Україні Джейла Пазарбазіоглу раз по раз рекомендувала видати нашій країні гроші. (Всього було видано три транші кредиту на суму $ 11 млрд.) Вітчизняні фінансисти навіть жартували, що Тимошенко загіпнотизувала Джейлу і стратегія розвитку України тепер зводиться до того, щоб просто стати дуже багатою країною, отримавши всі гроші МВФ . Хороший був план! Прикро, що не вийшло: Пазарбазіоглу екстрено перевели на іншу ділянку роботи в кінці 2009 року.

А з яким ставленням МВФ зіткнувся Микола Азаров? Спочатку чиновники Фонду вимагали прийняти бюджет з граничним дефіцитом 6% і терміново почати проводити реформи ( «Нафтогазу», пенсійну і т.д). Міністерство фінансів місяць працювало без вихідних - і будь ласка, отримаєте бюджет-2010 з дефіцитом всього 5,3%. Далі - більше: не підвищуючи ціни на газ, «Нафтогаз» раптом став бездотаційних компанією. І як ви думаєте МВФ відреагував на ці досягнення Кабміну Миколи Яновича? Зарозумілі європейці більше місяця після таких успіхів нового уряду навіть їхати до нас відмовлялися, аргументуючи це тим, що доходи, закладені в бюджет, виконати нереально і в дійсності дефіцит буде більше граничних 6%. З точки зору Миколи Азарова, це причіпки: у Тимошенко реальний дефіцит бюджету до кінця року досяг 11,4% від ВВП, і нічого, це не зупиняло рада директорів Фонду перед рішенням видати гроші. По-моєму, Миколі Яновичу пора публічно звинуватити Домініка Стросс-Кана (директора МВФ) в подвійних стандартах і упередженого ставлення до немолодих чоловіків з донецького регіону.

Якщо серйозно, то дуже сподіваюся, що наш прем'єр-міністр не стане прислухатися до моїх порад і не буде сваритися зі Стросс-Каном і Атанасіосом Арванітісом (главою місії Фонду в Україні). Жорсткість позиції Фонду викликана зовсім не гендерними уподобаннями його керівництва. На думку більшості вітчизняних економістів, основна причина того, що МВФ раптом став таким принциповим, криється в проблемі держфінансів ряду країн єврозони (в першу чергу Греції, Португалії, Іспанії). Керівництво Фонду зайняло жорстку позицію, вимагаючи від них скоротити держвитрати. І уряди держав єврозони виконують ці вимоги (зменшують зарплати в держсекторі, знижують соцстандарти і т.д.), не дивлячись на масові акції протесту в своїх країнах.

У такій ситуації МВФ не може в черговий раз закрити очі на недисциплінованість України і видати гроші просто тому, що нам вони дуже потрібні. Я сумніваюся, що кому-небудь вдасться переконати грецьких і іспанських членів ради директорів МВФ в тому, що Україна заслужила якогось особливого ставлення МВФ.

У такій ситуації Миколі Яновичу не позаздриш: гроші МВФ дуже потрібні, тому що бюджет дійсно був прийнятий із завищеними показниками податкових надходжень і вже в травні його дохідна частина недорахувалася 7 млрд. Грн. З іншого боку, через заплановані на цю осінь виборів до місцевих рад і боязні втратити голоси виборців уряд не буде вживати непопулярних заходів, які вимагає МВФ (скорочення витрат, підняття цін на газ для населення, підвищення комунальних тарифів і т.д.).

Тому розраховувати, що керівництво Фонду або український уряд піде на поступки, не доводиться. Отже-і МВФівських грошей в найближчому майбутньому чекати також не варто.