Фінам.ru - Все про Євро

Головною подією 1999 року в країнах Європейського союзу стане введення нової валюти - ЄВРО. Технічною підготовкою до введення ЄВРО буде займатися спеціально створений в 1998 р Європейський центральний банк.

В результаті реалізації нової стратегії співпраці був створений Економічний і валютний союз (ЕВС). У його становленні можна виділити три етапи.

I етап (липень 1990 року - грудень 1992). Основними подіями цього періоду стали: лібералізація руху капіталу всередині Європейського союзу; завершення формування єдиного внутрішнього ринку; розробка заходів щодо зближення ряду макроекономічеcкіх показників країн-членів союзу.

На II етапі (січень 1994 р - грудень 1998 г.) був створений Європейський валютний інститут (ЄВІ); підготовлена ​​юридична база і розроблені процедури майбутньої Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) на чолі з Європейським центральним банком (ЄЦБ); країни-члени союзу приступили до підготовки процесу введення єдиної валюти - ЄВРО; активізувалася діяльність по координації економічної політики країн-членів союзу.

Якщо говорити про основні події III етапу, то можна виділити наступне:

• початок роботи Європейського центрального банку;
• здійснення учасниками ЕВС єдиної валютної політики;
• введення єдиної європейської валюти спочатку в безготівковий, а потім в готівковий обіг.

В даний час ведеться велика робота по створенню принципів і механізмів взаємодії, що лежать в основі майбутнього валютного союзу. Перехід до єдиної валютної політики і заміна національних грошових знаків на єдину європейську валюту переслідують економічні, соціальні і політичні цілі. Логічним продовженням діяльності ЕВС стане перетворення території ЄС в єдиний економічний простір, в межах якого країни-учасниці матимуть однакові для всіх умови діяльності.

Не маючи стабільної спільної валюти країни Європейського союзу навряд чи зможуть проводити єдину економічну політику, що є необхідною умовою переходу на новий рівень політичної інтеграції. В даний час нестійкість курсів західноєвропейських валют призводить до того, що центральні європейські банки змушені витрачати частину своїх валютних запасів або кошти зі спільних фондів. Крім того, під час проведення валютних операцій банки змушені страхуватися від валютних втрат і, як наслідок, збільшувати свої тарифи і процентні ставки. У разі заміни національної валюти на ЄВРО необхідність в цьому зникне, що дозволить домогтися певного зниження собівартості продукції в реальному секторі економіки. Стабільні і невисокі процентні ставки - не тільки спосіб придушення інфляції, але і найважливіша умова підйому економіки країни.

Протягом 90-х років через коливання курсів національних валют країни ЄС щорічно недолічувалася 0,5% обсягу приросту ВВП і втрачали тисячі робочих місць. Подібна ситуація не може сприяти вирішенню проблеми безробіття, яка в цілому по ЄС досягає 11%, в той час як в США і Японії - 5,5% і 3,5% відповідно.

Фіксування курсів національних валют в ЄВРО дозволить інвесторам не враховувати валютні ризики при оцінці ефективності проектів. Це призведе до збільшення кількості рентабельних проектів і, отже, до зниження безробіття. У Німеччині, наприклад, вона може скоротитися з 9% до 8%, що еквівалентно появі 400 тис. Нових робочих місць.

Якщо врахувати, що німецька марка - найбільш стійка грошова одиниця серед європейських валют, то цілком логічно припустити, що в країнах з менш стійкими валютами ефект від введення ЄВРО буде ще більш значним. Від того, наскільки успішно країни Європейського союзу зможуть забезпечити необхідні темпи економічного зростання, багато в чому буде залежати, процес інтеграції європейських держав.

Прогнозований лідерами ЄС економічний підйом буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності європейської продукції на світовому ринку. Вирішення цієї проблеми дозволить країнам Західної Європи зміцнити свої позиції на міжнародному ринку поділу праці і будувати свої відносини з США, Японією і країнами Південно-Східної Азії на якісно іншій основі. Поява ЄВРО дозволить в значній мірі економити на витратах звернення національних валют, так як існування різних валют щорічно обходиться підприємствам європейських країн в 20-25 млрд ЕКЮ (26-33 млрд доларів), включаючи витрати, пов'язані з веденням бухгалтерського обліку операцій з валютами країн ЄС , страхуванням валютних ризиків, обмінними операціями, складанням прейскурантів в різних валютах і т.д.

БРЮССЕЛЬ, 31 дек (Рейтер) - Міністри фінансів країн Європейського Союзу оголосили курси конвертації валют 11 країн у нову спільну валюту - ЄВРО. Починаючи з 0.00 за європейським часом 1 січня 1999 року (23.00 GMT 31 грудня 1998 року) ЄВРО буде офіційною валютою для 11 країн ЄС, хоча банкноти і монети не з'являться в обігу до 2002 року. Великобританія, Швеція, Данія та Греція не беруть участі в конвертації. Торги по Євро почалися 4 січня 1999 року.

Європейські фінансові ринки - важливе джерело позикових коштів для уряду і великих приватних компаній Росії. У зв'язку з цим представляє великий інтерес, як на європейських ринках капіталів відіб'ється введення ЄВРО, до якого залишилося зовсім небагато.

Європейський економічний і валютний союз (ЕВС) почне функціонувати 1 січня 1999 року. В цей день буде введена в обіг єдина європейська валюта - ЄВРО (спочатку в безготівковому, а з 2002 р і в готівковому обороті). Освіта ЄВС створить потужні стимули до ліквідації бар'єрів між західноєвропейськими фінансовими ринками і буде сприяти посиленню їх інтеграції. Підсумком цього може стати виникнення в Європі найбільшого в світі фінансового ринку.

Лібералізація руху капіталів, характерна для світової економіки 90-х р.р., сприяла посиленню інтеграції та підвищенню ліквідності європейських ринків цінних паперів. Розширення державного запозичення за кордоном стимулювало розвиток вторинного ринку суверенних боргових зобов'язань, збільшення їх пропозиції, а, отже, зниження цін на них і підвищення прибутковості. Останнє робить вкладення для інвесторів в державні зобов'язання більш привабливими, ніж банківські депозити.

Посилилося в останні роки зближення рівня економічного розвитку країн Євросоюзу обумовило підвищення мобільності капіталів в Західній Європі. На цьому тлі введення ЄВРО призведе до подальшого розширення європейського ринку цінних паперів, посилення його прозорості та уніфікації стандартів ведення операцій (зараз в країнах ЄС існують різні стандарти ведення операцій на фондовому ринку).

Введення єдиної валюти знизить витрати на проведення операції спот. Зникнуть валютні ризики в довгострокових операціях між економічними агентами в країнах ЕВС. Відповідно, зросте питома вага інших видів ризиків. Найбільш важливими, визначальними ціну на активи, стануть процентні ризики. Ризики втрати ліквідності, розрахунковий, і інші також будуть відігравати суттєву роль.

Випуск цінних паперів французької і німецької компаніями при однаковому кредитний ризик буде оцінюватися по-різному, якщо у Франції і в Німеччині різні технологія випусків, клірингові, розрахункові та юридичні процедури. Тому країни-члени ЄВС отримають потужний імпульс до вдосконалення фінансової інфраструктури.

Усунення валютного ризику, зближення рівня процентних ставок і уніфікація методів роботи на ринку будуть сприяти розширенню масштабів і підвищення ліквідності європейського ринку цінних паперів. Акції і облігації будуть деноміновані в ЄВРО, і торгівля ними вийде за межі національних ринків. В результаті конкуренції між біржами торгівля цінними паперами, котирувалися на декількох баржах, зосередиться на двох-трьох. Зниження операційних витрат підвищить ліквідність навіть тих ринків, які зараз розділені на сегменти через відмінності процентних ставок і істотних обмежень (в ряді країн ЄС існують деякі обмеження для торгівлі певними видами цінних паперів).

Бар'єри на шляху руху капіталів в межах Євросоюзу будуть ліквідовані, перестануть діяти деякі валютні та інвестиційні обмеження, що існують зараз на території ЄС, що накладаються на діяльність інвестиційних пулів типу пенсійних фондів і страхових компаній. В результаті диверсифікація портфелів інституційних інвесторів Євросоюзу швидко зросте. В інвестиційних портфелях скоротитися частка активів в європейських валютах, що переважають в них в даний час, і поступово вони поступляться своїм місцем активам в ЄВРО та інших світових валютах.

Договір, що передбачає поетапне просування до Європейського Валютного Союзу, був підписаний в Маастрихті (Нідерланди) в лютому 1992 року, ратифікований і набрав чинності з 1 листопада 1993 р

Згідно з цією угодою, країни, які вступили в ЄВС повинні відповідати ряду певних параметрів:

• дефіцит державного бюджету не повинен перевищувати 3% ВВП;
• державний борг не повинен перевищувати 60% ВВП;
• щорічне зростання цін не повинно бути вище, ніж 1,5% понад середній рівень інфляції в трьох найбільш благополучних в цьому відношенні країн ЄС (за даними 1996 року це 3-3,5%);
• середній розмір довгострокової процентної ставки не вище 2% понад середній рівень цих ставок в тих же трьох країнах (за даними 1996 року це 9%);
• дотримання встановлених в ЄС меж коливань взаємних валютних курсів (15%);

Передбачені заходи для дотримання цих критеріїв і після утворення ЄВС. Зокрема, країна яка допустила надмірний дефіцит держбюджету (понад 3% ВВП), повинна буде в перший рік внести депозит у розмірі 0,2% свого ВВП плюс 0,1% за кожен відсоток дефіциту, що перевищує встановлений ліміт. Якщо ця ситуація збережеться другий рік, сплачується тільки додаткова частина депозиту (але не більше 0,5% ВВП). Надалі, якщо положення не виправляється, депозит перетворюється в штрафи, які надходять в розпорядження країн не порушують встановлені параметри.

Просування до ЕВС розбите на кілька етапів:

• Створення економічного і валютного союзу. У 1998 р визначитися перша група країн, які беруть участь в цьому союзі ЄС (8) створюється Європейський центральний банк. Форсується підготовка до нової валюти в країнах учасницях. Вся економічна життя продовжує функціонувати в колишньому режимі, тобто на основі національних валют.
• Цей етап почнеться 01.01.1999 р і завершитися 31.12.2001 р, тобто розрахований на три роки. Починається реальна діяльність ЄВС. Жорстко фіксуються курси національних валют країн-учасниць по відношенню до ЄВРО, ЄВРО ставати самостійною повноправною грошовою одиницею. Господарюючі суб'єкти можуть почати розрахунки в ЄВРО. На цій стадії паралельно і рівноправно функціонують і ЄВРО і національні валюти.
• На цьому етапі здійснюється повний перехід на ЄВРО. Після 31.12.2001 р всі рахунки, які до тих пір виражалися в національних валютах країн-учасниць, повинні в обов'язковому порядку конвертуватися за офіційними курсами в ЄВРО. З 01.01.2002 р протягом терміну, який кожна країна визначає самостійно (але не більше 6 місяців), в зверненні вводяться нові банкноти і монети в ЄВРО, які заміщають колишні банкноти і монети в національних грошових одиницях. Протягом півроку, тобто не пізніше ніж до 01.06.2002 р, старі національні банкноти і монети можуть звертатися нарівні з ЄВРО. Після цієї дати ЄВРО стає єдиним законним платіжним засобом у відповідних країнах.

Невід'ємною частиною процесу освіти ЄВС є створення наднаціональної банківської системи, під юрисдикцією якої буде знаходитися ЄВРО. Для цього в рамках ЄС створюється наднаціональний Європейський центральний банк і діюча під його керівництвом Європейська система центральних банків, до якої увійдуть центральні банки всіх країн - учасниць ЄВС. Т.ч., ця система частково схожа на Федеральну резервну систему в США, що складається з 13 банків чолі з The Bank of New-York і в цілому виконує роль центрального банку. До завдань ЄСЦБ і ЄЦБ буде входити:

• визначення і здійснення валютної політики ЄС;
• проведення міжнародних валютних операцій;
• зберігання офіційних валютних резервів країн-учасниць ЄВС і управління ними (при цьому частина резервів залишиться у розпорядженні урядів країн-учасниць);
• забезпечення нормального функціонування платіжної системи.

У статуті ЄСЦБ і ЄЦБ проголошується незалежність цих організацій від інших органів ЄС, від урядів країн-членів і будь-яких інших установ.

У сферу діяльності ЄЦБ входить:

• надання кредитів, в тому числі ломбардних, фінансовим інститутам;
• операції на відкритому ринку з різними фінансовими інструментами;
• встановлення мінімальних резервних вимог для кредитних інститутів країн-членів ЄВС

Статут забороняє ЄЦБ і національним банкам кредитування (у будь-якій формі) міждержавних (в системі ЄС), державних, регіональних та місцевих органів влади і організацій, що діють на основі державного права. Це положення не поширюється на державні кредитні інститути, які розглядаються так само як приватні кредитні інститути.

За статутом центральні банки повинні передати ЄЦБ (на кредитній основі) валютні резерви на загальну суму 50 млрд. ЕКЮ. Внесок кожного центрального банку визначається відповідно до його частки в капіталі ЄЦБ. (Бельгія - 2.8885%; Данія - 1.6573%; Німеччина - 24.4096%; Греція - 2.0585%; Іспанія - 8.8300%; Франція - 16.8703%; Ірландія - 0.8384%; Італія - ​​14.9616%; Люксембург - 0.1469%; Голландія 4.2796%; Австрія - 2.3663%; Португалія - ​​1.9250%; Фінляндія - 1.3991%; Швеція - 2.6580%; Англія - ​​14.7109%) Валютні резерви, залишаються в розпорядженні національних банків, використовуються ними для виконання їх зобов'язань по відношенню до міжнародних організацій. Всі інші операції з цими резервами, понад певних лімітів, мають бути схвалені ЄЦБ. Власний капітал ЄЦБ до початку його діяльності визначено в розмірі 5 млрд. ЕКЮ. Весь капітал буде належати тільки національним центральним банкам. Частка кожного центрального банку визначається за такою формулою:

• 50% цієї частки - відповідно до питомої ваги кожної країни в загальному населенні ЄС;
• 50% цієї частки - відповідно до питомої ваги кожної країни в сукупному ВВП ЄС.

Статут ЄЦБ передбачає значну децентралізацію діяльності ЄЦБ, з тим щоб такі операції, як РЕПО і валютні інтервенції, здійснювалися національними центральними банками. Кожен з них може також самостійно визначати, які активи комерційних банків прийнятним в якості застави.

• Досягнення БІЛЬШОГО ступенів інтеграції в рамках Європейського Союзу.
• Підвищення ефективності валютної системи та монетарної політики ЄС. При наявності одного Центрального банку замість п'ятнадцяти сьогодні, буде набагато простіше проводити загальну політику в області організації кредитування, розрахунків, ціноутворення, податків та ін. Очікується, що це дозволить ефективно боротися з інфляцією, знизити відсоткові ставки і рівень податків. Маючи повний контроль над національною валютою, окремі європейські країни сьогодні схильні до проведення її девальвації з метою підвищення конкурентоспроможності національної продукції, негативно впливаючи на єдиний ринок товарів і послуг.
• Досягнення більшої ефективності торгових угод між країнами Європейського Союзу. По-перше, це станеться, як згадувалося вище, за рахунок усунення витрат з конвертації коштів і скорочення термінів їх перекладу в інші країни ЄС. Це дасть можливість скорочення розмірів оборотного капіталу або прискорення його оборотності в рамках окремих компаній. По-друге, усувається можливість втрат, пов'язаних з коливаннями курсів валют за час здійснення угод. Т.ч., укладаючи довгостроковий контракт, підприємець може бути впевнений, що його прибуток за угодою не буде "з'їдена" за рахунок зміни обмінного курсу.
• Можливий більш швидке економічне зростання. Усунення невизначеності при здійсненні угод, спрощення межстрановой торгівлі в рамках ЄС, підвищення підприємницьких очікувань, більш ефективна грошова і економічна політика повинні призвести до більш високих темпів зростання економіки ЄС в довгостроковій перспективі.
• Щорічно на конвертацію національних валют господарюючі суб'єкти ЄЕС витрачають близько 20 млрд $. З введенням ЄВРО ці витрати значно скоротяться.

• Спекулятивна атака на ЄВРО. Оскільки запровадження ЄВРО буде супроводжуватися певними труднощами, зокрема необхідністю чіткої координації дій ЄЦБ і національних центральних банків, що в умовах переходу на одну валюту піддається сумніву західними фахівцями, то ймовірна спроба проведення спекулятивних операцій з ЄВРО. Крім цього спекуляції можливі й з таких причин:
• Можливе проведення спекулятивних атак для зниження курсу ЄВРО, з наступною скуповуванням ЄВРО, це може бути пов'язано з тим, що ЄВРО потенційно вважають однією з найсильніших валют світу.
• Можливе проведення спекулятивних атак, із наступною скуповуванням державних паперів країн, що входять в ЕВС.
• Можлива масове безробіття і економічний спад загальноєвропейського масштабу. Головним чинником конкурентної боротьби стане вартість праці. Єдина валюта, призведе до того, що ставки зарплати в різних країнах зони ЄВРО будуть легко можна порівняти. Робочі і їх профспілки будуть інстинктивно тиснути на роботодавців з метою підвищити зарплати до вищого рівня. І єдиний вихід для роботодавців, які намагаються зберегти свої ціни конкурентоспроможними на світових ринках, - подальше скорочення робочої сили. (Рівень безробіття в ЄС вже перевищив 10,6%, досягаючи в нових землях ФРН 25%.)
• Недієздатність ЄЦБ, внаслідок суперечливих інтересів представників різних країн в його керівництві. Підтвердженням цього може служити процедура вибору президента ЄЦБ. За результатами голосування на цю посаду був обраний представник Голландії В.Дуйзенберг, який складе свої повноваження, відпрацювавши тільки половину покладеного за статутом терміну, тобто тільки 4 роки.
• Невдоволення тієї чи іншої країни-порушника з приводу встановлених критеріїв штрафних санкцій. Незважаючи на надзвичайно низький рівень процентних ставок протягом останніх років, ключові країни не можуть утримати бюджетний дефіцит стабільно нижче 3% планки. Більш того, середній державний борг держав-членів не зменшувався починаючи з 1991 р, а навпаки, виріс на 15 пунктів і зараз перевищує 60% рівень, встановлений Маастрихтським договором. Для забезпечення стабільності був прийнятий "Пакт стабільності і розвитку" (Дублінський саміт 1996 г.), але він не гарантує бюджетну дисципліну. Загроза санкцій імовірна лише стосовно однієї країни або дуже незначного числа країн. Санкції накладаються не автоматично, і малоймовірно кваліфікована більшість при голосуванні про застосування пакту, коли більшість країн порушують ліміти, - адже самі себе вони не висічуть. Пакт в принципі не гарантує і не забезпечує стабільність ЄВРО. Це може підштовхнути країни до виходу з ЄВС. Крім того, Маастрихтський договір, детально позначивши умови для вступу в ЄВС, в той же час не передбачає будь-якої можливості для виходу з неї однієї чи декількох країн.
• Можливе взаємне угоду про розпуск ЄЕС.
• Якщо euro буде введено занадто рано, та ще за участю недостатньо підготовлених держав, вони отримають погану валюту - або занадто м'яку, яка не варто всіх цих турбот, або тверду валюту зі слабкими учасниками. І чим слабкіша вони будуть, тим сильніше буде тиск ринку на ЄЦБ з метою викликати девальвацію. І те й інше однаково небезпечно.

Для розвитку ємного і ліквідного ринку короткострокових цінних паперів в Європі необхідно усунення регулюють і податкових перепон на шляху інвестицій з одних країн союзу в інші і проведення певних заходів з метою підвищення ефективності грошово-кредитної політики центральних банків, від яких залежить стан ринку цінних паперів. На противагу ФРС США, яка відігравала активну роль у формуванні ефективного грошового ринку і ринку цінних паперів, щодня проводячи операції на відкритому ринку, центральні банки західноєвропейських країн, для проведення грошово-кредитної політики, більше використовують мінімальні резервні вимоги, а на відкритий ринок виходять лише раз на два тижні. Така політика не сприяла розвитку ринку короткострокових цінних паперів і зумовила пріоритет в Західній Європі міжбанківського кредитування.

Зараз важко говорити, американську чи західноєвропейську модель вибере Європейський центральний банк (ЄЦБ) і національні центральні банки (НЦБ). Відповідно до існуючих планами, головним інструментом проведення грошової політики ЄЦБ повинні стати операції з продажу цінних паперів з правом зворотного викупу (РЕПО), які передбачається децентралізувати.

Національні центральні банки будуть акумулювати заявки на репо на своїх внутрішніх ринках, направляти їх в торгову систему, розташовану у Франкфурті і розміщувати угоди репо відповідно до інструкцій ЄЦБ. Проведення зазначених операцій сприятиме розвитку єдиного ринку репо в країнах ЕВС. Хоча в більшості з них ринки репо вже існують, вони ще сильно поступаються за рівнем розвитку та ліквідності аналогічного сегменту американського фінансового ринку.

Усунення валютного ризику і зниження операційних витрат в результаті введення єдиної європейської валюти дозволять знизити витрати з випуску боргових зобов'язань та розширити приплив інвестицій в державні боргові цінні папери. Це призведе до збільшення попиту і пропозиції на ринку суверенних боргів і стимулюватиме зближення стандартів проведення операцій, підвищення їх прозорості і привабливості для інвесторів. Випускаючи боргові зобов'язання, уряди країн - членів ЄВС не зможуть більше керуватися тільки умовами національних грошових ринків, оскільки інвестори отримають можливість віддавати перевагу тим суверенною дебіторам, зобов'язання яких при менших ризиках забезпечують більш високу прибутковість.

З огляду на підвищення уваги інвесторів до процентного ризику зростає конкуренція між банками за залучення на ринок нових емітентів, здійснення інвестицій за межами національних ринків. Прагнення європейських банків до збільшення масштабів своїх операцій, з тим щоб подолати конкуренцію з боку азіатських і американських банків, може викликати хвилю злиттів і поглинань і таким чином прискорити реструктуризацію банківського сектора ЄВС.

Процентні ризики будуть тим нижче, ніж більш інтегрованими і ліквідними стануть західноєвропейські ринки боргових зобов'язань. Кілька потенційних членів ЄВС в даний час володіють більш високим рейтингом за боргами, емітованими в національній валюті, ніж в іноземній. Для них кредитний рейтинг за борговими зобов'язаннями в ЄВРО може виявитися ближче до їх рейтингу за боргами в іноземній валюті, ніж у національній. Країни, які привели свої державні фінанси у відповідність з маастріхтськими критеріями, зможуть уникнути пониження кредитного рейтингу при випуску нових боргових зобов'язань в ЄВРО.

З 1 січня 1999 р нові випуски державних цінних паперів, що обертаються на вторинному ринку, будуть номіновані в ЄВРО. Переклад в ЄВРО випущених раніше боргових зобов'язань також можливий на розсуд країни-дебітора.

Одночасне ходіння нових боргових зобов'язань в ЄВРО і старих - в національних валютах може зумовити сегментацію ринку державних цінних паперів і зменшити його ліквідність. У той же час, прагнення країн-дебіторів знизити прибутковість нових боргових зобов'язань за допомогою підвищення свого кредитного рейтингу і наблизити її до мінімального значення базової кривої процентних ставок - орієнтира для суверенних і корпоративних зобов'язань, аналогічного ЛІБОР, - розширить можливості інвестування в менш ризикові фінансові інструменти, сприятиме зростанню масштабів ринку державних цінних паперів і подальшого посилення інтеграції європейських фінансових ринків.

Масштаби європейського ринку корпоративних облігацій невеликі. Із загальної суми боргових зобов'язань приватних підприємств Євросоюзу в 1995 лише 25% було випущено за межами фондового ринку ЄС. Емісія корпоративних зобов'язань на внутрішньому ринку країн ЄЕС в 1995 р. поступалася іншим розвиненим країнам, склавши 0,1 млрд. дол. в Німеччині, 6,4 млрд. дол. у Франції і 20,7 млрд. дол. в Великобританії проти 77,2 млрд. в Японії і 154,3 млрд. в США.

Створення ЄВС, як очікується, буде сприяти прискоренню розвитку національних ринків корпоративних зобов'язань (в слідстві скасування ряду обмежень, що діють у ряді країн ЄС). Однак для освіти загальноєвропейського ринку корпоративних облігацій, мабуть, буде потрібно певний час через його високу зарегульованість і вузькою законодавчої бази.

Наприклад, в Німеччині податкова політика і вимоги до випуску корпоративних облігацій до останнього часу перешкоджали розвитку ринку боргових зобов'язань. Регулюючі органи майже у всіх країнах ЄС намагалися не допускати випуску боргових корпоративних зобов'язань емітентами з низьким кредитним рейтингом. Різні рейтинги одного і того ж емітента при випуску корпоративних боргових зобов'язань в національній та іноземних валютах сильно ускладнюють для інвесторів визначення ризиків. Це ускладнює роботу на ринку дрібним інвесторам і обумовлює необхідність залучення великих інституційних інвесторів. При цьому пріоритет банківського кредитування в Західній Європі буде гальмувати розвиток ринків корпоративних зобов'язань і акцій в ЄВС.

Освіта ЄВС, як вважають, посилить конкуренцію, прискорить консолідацію і технологічні новації на ринках акцій, який почався в останні роки. В кінці 80-х р.р. Лондонська фондова біржа - найбільший ринок акцій в Західній Європі - розширила оборот торгівлі "континентальними" акціями, створивши електронну торгову систему для небританських акцій SEAQ-1 (автоматизована система котирувань фондової біржі).

На початку 90-х р.р. створення нових електронних торговельних систем, зокрема САС в Парижі і IBIS у Франкфурті, дозволило континентальним бірж перехопити істотну частку торгівлі акціями і значення SEAQ-1 знизилося. Проте Лондонська біржа залишається найважливішим засобом підтримки ліквідності для великого блоку угод і в значній мірі визначає котирування акцій на більшості континентальних бірж.

За умови прискорення комп'ютеризації та виконання директив ЄС щодо інвестиційного обслуговування, запровадження ЄВРО призведе до розвитку загальноєвропейського ринку високоліквідних акцій - єдиної електронної біржі - торгової системи, подібної IBIS, якщо витрати такої системи не перевищуватимуть витрат вже існуючих торгових систем. Національні біржі будуть спеціалізуватися на торгівлі акціями "другого ешелону" з огляду на збереження протягом якогось часу відмінностей в законодавстві, платіжної і податковій системі країн-членів ЄС.

Створення ЄВС позначиться також на функціонуванні 16 ф'ючерсних і опціонних бірж Західної Європи. З введенням ЄВРО число контрактів з похідними інструментами скоротитися (в слідстві того, що перестануть звертатися контракти на європейські валюти). Це загострить конкуренцію між трьома найбільшими ф'ючерсними біржами Європи - англійської (LIFFE), німецької (DTB) та французької (MATIF).

Найбільшою мірою постраждають спеціалізуються на термінових контрактах з західноєвропейськими валютами лондонська та французька ф'ючерсні біржі. Німецька ф'ючерсна біржа збереже і зміцнить позиції, завдяки своїм технологічним перевагам - повністю комп'ютеризованою системою прийому замовлень, яка дозволяє майже третини її членів вести операції з майданчиків, що знаходяться за межами Німеччини. Лондонська ф'ючерсна біржа теж володіє електронним потенціалом, однак її лідируючі позиції можуть бути поховані, якщо Великобританія не приєднається до ЄВС, оскільки перестануть звертатися контракти на європейські валюти, які займають доминирующе положення в обороті LIFFE. Можливості ж французької біржі набагато скромніше ніж у її конкурентів, однак для неї перехід на ЄВРО буде полегшений тим, що на ній котируються активно випускаються французьким урядом з 1989 р боргових зобов'язань в екю. (Франція є провідним суверенною емітентом цінних паперів в цій розрахунковою одиницею) Дрібні європейські біржі зможуть вижити, якщо їм вдасться налагодити більш тісну співпрацю з створити єдину платіжну систему.

Освіта Євросоюзу змінить структуру контрактів з похідними фінансовими інструментами в результаті зникнення ряду західноєвропейських валют. Якщо валютний союз буде утворений з основних країн ЄС, то негативний вплив на оборот торгівлі може виявитися незначним, оскільки торгівля валютними похідними з основними валютами сравнительна обмежена. Великий обсяг контрактів між основними і неосновними валютами просто змінитися на контракти між ЄВРО і не основними валютами, а контракти між доларом, ієною і валютами, що входять в блок німецької марки, випробують лише незначний вплив, оскільки ЄВРО замінить західноєвропейські національні валюти. Тією ж мірою, в якій освіту ЄВС стимулюватиме торгівлю всередині ЄС, і приплив капіталів в зону ЄВРО, попит на валютні похідні інструменти буде збільшуватися.

Різко підвищиться попит на опціони на спреди відсоткових ставок, що дозволить інвесторам хеджувати спреди процентного ризику між борговими паперами країн - великих дебіторів і процентними ставками за євробондами. Розвинеться ринок контрактів на спреди відсоткових ставок на приватні боргові цінні папери, великі ризики за якими визначають можливість отримання високих доходів.

Як довго збережеться попит на ф'ючерсні контракти на боргові зобов'язання, емітовані в національних європейських валютах, і як скоро з'являться нові контракти в єдиній європейській валюті, буде залежати від величини коливань спредів процентних ставок між різними національними емітентами. Якщо спреди відсоткових ставок будуть стабільними, то низькі базові ризики призведуть до розвитку єдиного ліквідного ф'ючерсного контракту .. В іншому випадку можуть утворюватися різноманітні ф'ючерсні контракти, по одному для кожного випуску національних цінних паперів. Якщо дві або більше національні боргові цінні папери випускаються для єдиного ф'ючерсного контракту, перевагу буде віддано тій з них, випуск якої обходитися дешевше, і в силу цього її ліквідність стає вище.

Олександр струга, www.sihf.spb.ru